Катарсис

Інтелектуальний Правий Журнал

Олександра Скляр: «фемінізм — це кастрація чоловіків»

Невже ви зараз прочитаєте черговий витвір зневаги до феміністок? Ні, ми знову хочемо ніжно звернутись до чоловіків та нагадати їм їхні патріархальні привілеї.

Чоловік в призмі феміністичного світогляду повстає величавим та довершеним, автократичним та непохитним, драматичним та, безумовно, тиранічним. Представники ліберальних ідеологій стверджують, що «фемінізм — це не ненависть до чоловіків» і я, навіть, з ними погоджуюсь (!). Дійсно, фемінізм — це ненависть до жінок, насамперед, коли чоловіків вони воліють позбавити так званої «токсичної маскулінності» тільки тому, що в залишках героїчних архетипів чоловіків віддзеркалюється їхня власна жалюгідність, а істинна жіночність зміцнюється. І ми б залишили нещасливих дівчат в їхній глухій, непотрібній та безталанній боротьбі, аби їхнім забаганкам не підігравала глобальна несправедливість.

Фемінізація чоловіка, розташування його в змодельовану, патову «гендерно-статеву рівність», зменшує схильність до втілення вольових проявів мужності, а відповідно значно мінімізує тяжіння до бунту, спротиву, війни. Саме тому серед більшості феміністок легко популяризується пацифізм, адже їм ліпше підписати мирну угоду з Бельфеґорами та Аббадонами, або, навіть, Російською Федерацією, змиритись та злитись з тотальною несправедливістю, аніж визнати безмірно чаруюче верховенство чоловіків зі зброєю.

Ми не можемо ігнорувати модерновий історіал, динаміку якого забезпечили саме чоловіки. Вони здійснювали революції та придушували протести, скидали тиранів і становились тиранами. Ретрансляторам хибних та згубних ідеологій достеменно відомо, що задля втілення у життя форм лівацької утопії потрібно знищити істинну ідентичність людини, десакралізувати спільноти, знецінити традиції, зруйнувати інститут сім’ї, аби перекроїти суспільство у одноріднішу та піддатливішу для глобального контролю сіру масу. Звуження міжстатевого розриву задовольняє утопістів на шляху до перемоги над людською сутністю. І феміністичний рух міг би стати нищівним випадом до здорового суспільства, аби він не настільки стрімко набував абсурдності.

Ліберальні феміністки, на жаль, не розуміють, що вони випадають за істинні категорії «патріархального-матріархального» та споживають лише імітації міжстатевого протистояння. Їхні ідеологічні орієнтири відштовхуються від штучного поняття «патріархату», який їм нав’язали соціологічними гіпотезами, тоді як істинний патріархат, як би ми хотіли в це вірити, зможе непохитно вистояти перед хворобами сучасності та мінливими тенденціями. Намагаючись переписати онтологічний вимір буття жінок, вони самовільно та надзвичайно завзято губляться серед глухих кутів симуляції, бо на справжню війну вони неспроможні. І ми б забули феміністок як гурток навіжених чоловіконенависниць, спотворених невіглаством, аби їхні ідеї кастрації чоловіків не почали інтегруватись у суспільний лад.

Нам вже відомий такий термін, як «профемініст». Більше того, саме так себе називають деякі політики західної цивілізації на державних посадах. Простими словами, «профемініст» — це чоловік, який дуже-дуже поважає жінок, але тільки та виключно за правилами «гендерної ідеології», тоді як шанування жінок — засуджується та вважається дискримінаційним. В український простір просочується подібна риторика посередництвом локальних студентських фем-гуртків, представниці яких не приймають квіти від чоловіків та називають подібний акт — кричущим проявом агресивної «об’єктивації» (іноді, навіть, викликають поліцію та журналістів, як це відбувалось під час феміністичних протестів на території НаУКМА). Вони ж намагаються цькувати чоловіків ab Urbe condita, від закладення Риму, сакральної Батьківщини всіх «абьюзерів» по феміністичній есхатології. Наприклад, критиці підпадають: як чоловіки сидять, що іменують «manspreading» («нешанобливе сидіння чоловіків у громадському транспорті»), як намагаються обережно та доступно підтримати бесіду з жінкою, тобто «mansplaining» (розмова, при якій чоловік виявляється досвідченішим в тематиці, аніж його співрозмовниця, що також вважається за «нешанобливу поведінку»), як ввічливо підтримують двері (мізогінія) перед кольорововолосими мегерами, як наважуються відзначити красу жінки компліментом (lookism) і так далі. Якщо вам здається подібний перелік недолугим жартом, то хочемо нагадати, що подібні терміни вже певний час вирують псведо-академічним простором та зустрічаються в промовах політиків на сторінках провідних світових ЗМІ.

За риторикою звинувачень в «узурпації волі жінок патріархатом» приховується прагнення фемінізму до соціальної кастрації чоловіків. Оскоплення як імітація ритуальної жертви на втіху новому секулярному світу: позбавити чоловіка зброї, сакрального призначення, мужності та кохання. Відлучення сучасних феміністок від романтичних стосунків з чоловіками стане черговим етапом емансипації, звільнення від архаїчного-патріархального-традиційного-дискримінаційного. Наразі відбувається формація повстання проти романтики. У Південній Кореї подібний рух здобув назву «покоління сампо». «Сампо» — це не тільки «чайлд-фрі» (добровільна відмова від народження дітей), а також заперечення романтичних стосунків з чоловіками, заради здобуття «справжньої незалежності». Подібне «добровільне утримання» має зовсім не аскетичні наміри, а бунтівну тактику позбавлення чоловіків права бути коханими. Вектор боротьби проти кохання виник невипадково, адже романтика — патріархальний атрибут. Любовні тремтіння серця були оспівуванні чоловіками і через журбу трубадурів закріплені на фундаментальному рівні європейської культури. Культура шанування «Прекрасної дами» підніс новий розквіт романтизації жінки західної цивілізації.

Феміністки не здатні істинно покохати чоловіків, бо кохання — це покірність серця, що сміливо прийме у себе справжню війну. Ерос завжди травматичний, тож любов потребує певної категорично жіночної сміливості. Простодушне боягузтво приводить дівчат до девіаційного «лесбійського сепаратизму», або ж до ілюзорної «сексуальної свободи», яка супроводжується сумбурними статевими зносинами. І ми б залишили їх на самоті з власним тілесним неспокоєм, аби вони тільки не пропагували подібні форми ментальної слабкості серед здорового населення. Можливо, ми б навіть змогли їм доброзичливо допомогти, аби вони воліли до одужання.

Проте серед феміністок найшанованішим атентатом вважається спотворення та знецінення шлюбу. Особливої ненависті серед них гідний саме християнський шлюб, не як громадянська згода між двома особами протилежної статі, а як сакральне поєднання чоловіка та жінки перед Богом, що закріплюється таїнством вінчання та захищається традицією християнської церкви. Таким чином вони воліють роззброїти серце чоловіка, позбавити його любові, ніжної турботи, вірності та відданості коханої і, в решті решт, — унеможливити його право стати батьком. Проголошується «партнерство» як оптимальний баланс інтимних відносин з мінімізацією чуттєвості та необов’язковою вимогою вірності від жінки, заради помірного «комфорту». Але ж нам відомо, що справжнє кохання не може бути помірним та націленим на комфорт.

Маємо розуміти, що феміністки огорнуті обманом, за власною волею бажають бути ошуканими та спотворити брехнею Жінку. Феміністична пропаганда залякує молодих дівчат «кухнею», «домашнім насиллям», «ґвалтівною вагітністю», «зневагою та нехтуванням жінок» проголошуючи їх невід’ємними атрибутами шлюбу з чоловіком.

І ми б не писали «чергові витвори зневаги до феміністок», аби не було потреби нагадувати чоловікам: «адекватного фемінізму» не існує, так як хибна ідеологія від самого початку була зіткана з брехні та фантазійних вигадок лівих ідеологів. Закликаємо вас придивитись до власної жінки Серця. Чи не вживає вона паразитичну пропаганду з феміністичних ресурсів? Чи не потребує вона рятівного перевиховання? Адже відповідальність за руйнівну фемінізацію суспільства накладається і на чоловіків.

Ми маємо не шукати компромісів з емансипованим суспільством, а орієнтуватись та прагнути до фатальної жіночності. Компроміси з ліваками — завжди від Лукавого.

З любов’ю та вірністю, сестринство Святої Ольги.

 

Голова Сестринства св. Ольги

  • 112
  •  
  •  
  •  
Вертикальний, Трибуна