Катарсис

Інтелектуальний Правий Журнал

Мар’яна Чорна: Чи має взагалі існувати лівий спектр?

Уже звичним став поділ політичних напрямків на лівих та правих, але рідко люди задумуються: чи має взагалі існувати лівий спектр? Ці політичні напрямки почали виникати понад двісті років тому, отже ми маємо певний історичний багаж для порівняння і аналізу. Політика, соціальна сфера, духовність і економіка — жоден з перелічених інститутів не демонструє гарних результатів під керівництвом лівих.

Не критикував ліву економічну політику тільки лінивий. І під лівою маєтья на увазі не просто соціальний захист чи активність профспілок, а саме політика лівих урядів і у капіталістичних державах також. Усі ми вивчали в школі особливості радянської економіки, яка базувалася на експорті сировини, експлуатації селян та характеризувалася принципом «забрати все і у багатих, і у бідних». Ліві уряди в ніби капіталістичних державах продукують економічні проблеми дещо іншого характеру. Не може стимулювати розвиток держави 40% податок на прибуток для забезпечення соціальних виплат певним категоріям населення. Безглуздо виглядає і квотування та політкоректні підходи до набору працівників, де більшою мірою береться до уваги колір шкіри, так звана «сексуальна орієнтація» чи інші ознаки меншин замість професіоналізму. Така практика вже призвела до катастрофічних наслідків. За даними ООН, Швеція (якою керують ліві уряди вже не одне десятиріччя) до 2030 року перетвориться в державу третього світу, адже не може навіть дуже сильна економіка витримати на собі паразитування тисяч мігрантів, яких держава має забезпечувати всім необхідним.

Ліві при владі створюють величезну кількість проблем у політичній сфері. Насправді вони ніколи не були демократами, хоча весь час намагаються мімікрувати під них. У лівих завжди рано чи пізно проявляється диктатура та тиранія. Французькі революціонери при владі чи сучасні ліві ліберали завжди прямують до встановлення свого режиму. Послуговуючись своїми псевдогуманістичними ідеалами, ліваки стоять за більшістю найжахливіших режимів за останні 200 років. Свідчення їхнього абсолютно дикунського насильства перекреслює всі фейкові спічі про «людяність», «гуманність», «свободу», «рівність» і тим більше «братерство». Якобінська диктатура і червоний терор продемонстрували всьому світу маніакальну природу «борців за соціальну справедливість».

Ліва ідеологія завжди призводить до виродження того народу і тієї культури, яка була заражена цим вірусом. Основний меседж лівих завжди мав своїм підґрунтям ненависть до традиції і цивілізації як такої. Ідеологи Французької революції вважали розвитком повернення до первісних форм співіснування повернутися до витоків, що означало здичавіти і фактично розірвати зв’язок із цивілізацією, із тим надбанням людства і «нормальністю» як такою. Марксисти в дечому продовжили ідею знищення існуючого супільного ладу. Недарма гімн інтернаціоналу містить наступні рядки:

Весь мир насилья мы разрушим
До основанья, а затем
Мы НАШ, мы новый мир построим, —
Кто был ничем, тот станет всем.

Звідси випливає дещо прихована суть всіх лівих: чим більш нікчемною є людина в традиційному капіталістичному суспільстві, тим більш значущою вона стає при лівому режимі. Найгірших виносить на поверхню ліва революція: Французька буржуазна, Жовтнева більшовицька чи неомарксистська «культурна» революція 1968 року. Невдахи і бандити захопили владу в 1791 і в 1917 роках, а хіппі, наркомани і гомосексуалісти стали еталоном «вільної людини» в 1960-х.

У своєму пориві до руйнації ліві не оминули національної сфери. Існує міф, ніби-то Французька революція об‘єднала народ у націю. Але чи французькою вона була? Зовсім ні. Це було дещо подібне до так званого «радянського народу»: люди, позбавлені коріння, але об’єднані лівою ідеєю. Первинне, національне й традиційне — це загроза для їхніх ідей, бо ці поняття руйнують і нівелюють універсальність їхніх підходів. Англійці, узбеки та японці — це абсолютно різні народи і культури, які мають свою автентичність та неповторність, але саме це не дає шансу урівняти всіх. Завжди буде існувати поділ. Культурний релятивізм є загрозою для нації, а національна ідентичність виключає рівність і універсальність як таку.

Протягом багатьох десятиліть ми переконались, що ліві не вміють будувати нічого цінного, вони не здатні створити нічого справді прекрасного. Їхня культура потворна і примітивна, їхнє мистецтво відверто дегенеративне. Але вони сьогодні все ще в мейнстрімі. Ліві псевдодемократи вміють гарно говорити про любов, рівність і толерантність, але вони ніколи не змиряться з інституціями, котрі загрожують стрімкій побудові їхнього «прекрасного нового світу». Сім’я, церква, держава і нація — це загроза самого існування лівацького варіанту «прогресивного суспільства», яке по суті є просто зручним середовищем для психопатів і дегенератів.

 

Активістка Сестринства св. Ольги

  • 69
  •  
  •  
  •  
Вертикальний, Політика, Трибуна