Катарсис

Інтелектуальний Правий Журнал

Угорська революція. Поразка, що стала перемогою

23 жовтня 1956 року спалахнуло в Угорщині.

Усе почалось з демонстрації студентів у Будапешті. А демонстрація розпочалась з ХХ з’їзду КПРС. Микита Хрущов — ватажок всіх комуністів планети — оголосив Сталіна злочинцем і кривавим тираном. Промова Хрущова на ХХ з’їзді була оголошена таємною, але одразу була розповсюджена по всім парторганізаціям та була видана тиражем в мільйон екземплярів. Однією цією промовою він наніс смертельний удар світовому комуністичному руху.

Давайте уявимо собі стан, в якому опинились вожді комуністичних партій та країн. Більшість країн соцтабору була окупована Радянською Армією. За наказом СРСР лідери усіх компартій вихваляли Сталіна, зводили йому пам’ятники, видавали його твори мільйонними тиражами, оголошували його корифеєм усіх наук, генієм усіх часів і народів, будували своє життя так, як вчив товариш Сталін.

Але Великий Вождь та Вчитель виявився уркою.

Влада у нас була радянською. Мені завжди було цікаво: хто у нас з ким радився? З питань майбутнього викриття Сталіна Хрущов ні з ким із вождів країн соцтабору не радився і про майбутнє викриття не попереджав. Хрущов на ходу зістрибував зі сталінського потягу. Разом із ним стрибнула і вся КПРС.

Мешканці Будапешту палять портрети Сталіна

Усі інші комуністи лишились в дурнях. Виходило, що всі комуністичні вожді від Пхеньяну до Східного Берліна вірою та правдою служили кривавому уркагану. Ким тепер вважати цих вождів? Як їх називати та вірити їм? Як виконувати їхні накази? Та й хто вони такі? Ставленики кривавого людожера. Це виходило з хрущовської промови.

Китай як велика країна відколовся одразу. Матеріали ХХ з’їзду в КНР заборонили публікувати. Офіційного розриву поки не було, бо Китай потребував передових радянських технологій, насамперед авіаційних, ракетних та ядерних. Але в найголовнішій сфері — ідеологічній — розрив відбувся одразу і назавжди.

Албанія радянського вторгнення не боялась, тому що була відділена від Радянської Армії Югославією. Тому албанський вождь Енвер Ходжа не був у захваті від рішень ХХ з’їзду, а в 1961 році відбувся остаточний розрив Албанії з СРСР.

А уявіть собі в якому положенні опинились лідери братських компартій різноманітних Італій та Францій! В українських селян відбирали хліб до останнього колоска, українські зеки валили ліс у Сибіру, на цьому СРСР заробляв гроші, з цих грошей годував компартії по всьому світу. Жили ці товариші весело та безтурботно, закликаючи пролетаріат до перемоги комунізму. Правда про СРСР десятки років проривалася на сторінки газет та журналів різних країн. Цю правду вожді компартій західних країн оголошували злісним наклепом продажних буржуазних писак. А тут головний комуніст планети цей «злісний наклеп» повністю підтвердив, та ще й від себе додав.

Але гірше за всіх було вождям країн, спокій яких охороняла Радянська Армія. За прикладом Китаю в бік не відійдеш. Що цим вождям залишалося робити? Скликати з’їзди власних партій і розповідати про сталінські злочини чи залишити все як є? Обидва варіанти небезпечні. Якщо оголосити, що Сталін — урка, то народ почне різні питання ставити. Якщо ні — теж виникнуть питання. І вельми неприємні.

У цей час у Москві йшла тиха нічна десталінізація. Як у пісні: Гипсовую статую сняли втихаря. Найбільш смачно це висловив Олександр Галич. Ситуація: підняли ув’язнених вночі. Вони думали: все, кінець. Але їх підняли не для розстрілу:

Кум докушал огурец
И закончил с мукою:
«Оказался наш Отец
Не отцом, а сукою…»
Полный, братцы, ататуй!
Панихида с танцами!
И приказано статуй
За ночь снять со станции.

*Кум — оперуповноважений ГПУ-НКВС-МДБ в таборі, «батько» всіх «стукачів».

Наш народ до цього звик. Починаючи з 1917 року нами керували два «генія» — Ленін та Сталін — та купа «ворогів» — Троцький та Радек, Зінов’єв та Ягода, Камєнєв та Якір, Хатаєвич, Косіор, Постишев, Чубар, Балицький, Єжов, Берія та цілі стада вождів нижчих рангів. Ще вчора вони були великими людьми, ще вчора народ ніс їхні портрети на демонстраціях і називав їхніми іменами заводи, міста та вулиці, а вони один за одним в один момент ставали клятими псами. І народ так само одностайно вимагав пролетарської суворості: собаці — собача смерть!

Нас такими трансформаціями не здивувати. Нас до цього підготували. І коли справа дійшла до товариша Сталіна — наш народ не здригнувся. Наш народ сприйняв розвінчання з розумінням. Ми тільки ще більше згуртувались навколо рідної Комуністичної партії та її ленінського Центрального Комітету, які вели нас до нових «перемог».

А що польським, чехословацьким чи угорським вождям робити? Книжки сталінські можна з полиць прибрати. Непомітно. Можна портрети зняти. Можна з підручників сторінки вирвати. Але стоїть, наприклад, у Будапешті велетенський монумент — товариш Сталін у повний зріст, в чоботах на майдані Сталіна.

Якщо його навіть вночі демонтувати — народ збіжиться. Бо угорському народу не розтлумачили ще, що товариш Сталін був злодієм. Тільки чутки Будапештом ходять про таємну промову хрущовську.

І ніяк угорські товариші підходящого моменту не могли знайти, щоб товариша Сталіна прибрати. Так і стояв чавунний Сталін посеред Будапешту. А народу Угорщини народ братньої Польщі в Познані приклад подав: час виходити на вулиці, лише так можна від Кремля добитись поступок. І народ Угорщини вийшов. Першими — студенти Будапештської політехніки, які вийшли з комсомолу. Вони вирішили своїм вождям нагадати, що слід робити з пам’ятниками лютим тиранам. Підійшли студенти до монументу, обв’язали мотузками та смикнули. Одні чоботи на монументі залишились. Потім бульдозером його дотащили до радянського посольства.

Студенти валять пам’ятник Сталіну

І пішло. У той же день ватажок угорських комуністів товариш Ерне Гере (колишній міністр держбезпеки) виступив по радіо з засудженням демонстрації, обізвавши її націоналістичним виступом. Тоді студенти направились до Будинку радіо, щоб заперечити.

Ми не зможемо розібратись у вимогах демонстрації 23 жовтня 1956 року, якщо не згадаємо Паризький мирний договір з Угорщиною, підписаний 10 лютого 1947 року.

Стаття 2 Договору покладала на уряд Угорщини зобов’язання прийняти всі заходи, направлені на забезпечення того, щоби всі особи, що знаходяться під угорською юрисдикцією, без розрізнення раси, статі, мови або релігії, користувались правами людини та основними свободами, включаючи свободу слова, друку, релігійних переконань, політичних поглядів та громадських зборів.

Стаття 22 давала СРСР право тримати на території Угорщини такі збройні сили, які необхідні Радянській Армії для підтримки комунікації з радянськими окупаційними військами у Австрії.

Скориставшись Статтею 22, Сталін направив до Угорщини не тільки війська, необхідні для комунікації з Австрією, але й такі, як забезпечили «корінні соціально-економічні перетворення».

У результаті цих «перетворень» у влади опинилась зовсім невелика, але озброєна єдиновірним вченням партія, яка для маскування не називалась комуністичною. Це Угорська партія трудящих (далі УПТ). Навіть у результаті залякувань, тиску та фальсифікацій УПТ отримала лише 17% голосів і 70 депутатських мандатів з 409. Та це не завадило оголосити її одноосібним переможцем. Усі інші партії були заборонені. Навіщо вони потрібні, якщо вони не сповідують єдине вірне вчення?

Активістів неправильних партій довелось пересаджати (прямо мрія низки українських чиновників!). Та й саму УПТ доводилось постійно очищати — а це не тільки вигнання з партії. Це або термін ув’язнення, або краватка з намиленої мотузки на шию, щоб не витрачати цінні патрони.

На чолі єдиної правильної партії встав товариш Матяш Ракоші (за радянськими документами — Матвій Йосипович Розенфельд), якого охороняли хлопчики з контори вищезгаданого товариша Ерне Гере (справжнє прізвище — Зінгер) — Міністерства Державної Безпеки Угорської Народної Республіки (далі МДБ УНР, прохання не плутати з українським державним утворенням часів Визвольної війни 1917-21 років). Рівнем звірства цих хлопців пишались навіть їхні вчителі з МДБ радянського. Хто не вірить, то може, як буде у Будапешті, заїхати у Музей терору — колишню будівлю МДБ на проспекті Андраші.

Повалений пам’ятник Сталіну перед посольством СРСР

Товариш Ракоші-Розенфельд офіційно вважався «кращим учнем товариша Сталіна».

Про Статтю 2 Паризького договору, яка гарантувала свободу слова, друку, релігійних культів, політичних переконань та громадських зборів, ніхто в Угорщині не згадував — вижити б…

Але товариш Сталін залишив цей грішний світ, та товариша Ракоші поступово від влади стали відтісняти, допоки його повністю не відтіснив колишній охоронець товариш Герьо-Зінгер. Головою Ради Міністрів став Імре Надь. Він оголосив амністію, знизив податки, призупинив колективізацію, збільшив інвестиції у легку промисловість. Побоюючись конкурента, Ракоші навесні 1955 року відсторонив Надя.

У цей час в Угорщині знаходився Особливий корпус Радянської Армії, командиром якого був генерал-лейтенант Петро Миколайович Лащенко. До його складу входили: 2-га та 17-та гвардійські механізовані дивізії; 177-ма гвардійська бомбардувальна авіаційна дивізія; 195-та гвардійська винищувальна авіадивізія; 20-й понтонно-мостовий полк.

Для забезпечення комунікації з окупаційним контингентом в Австрії цього було, м’яко кажучи, занадто. Кожна мехдивізія мала у своєму складі 8 полків (важкий танково-самохідний, танковий, 3 механізовані з танками, 2 артилерійських та зенітно-артилерійський), не враховуючи окремих батальйонів.

Якщо є бажання, можна виправдати знаходження у складі Корпусу винищувальної дивізії. Але навіщо тоді дивізія бомбардувальна? Які шляхи до Австрії вона охороняла?

Не в останню чергу політична криза в Угорщині виникла через те, що перед товаришем Хрущовим стояло завдання звільнення Західної Європи від пут капіталізму. З точки зору військової географії, Хрущову було необхідно розколоти єдиний фронт держав Західної Європи бар’єром двох нейтральних держав.

Саме тому радянські дипломати так активно пробивали ідею виводу військ союзників з Австрії та перетворення її на нейтральну державу. Радянська дипломатія свого досягла і 15 травня 1955 року СРСР, США, Велика Британія та Франція підписали Державну угоду з Австрією. Австрія стала нейтральною державою та разом зі Швейцарією розколола загальний фронт НАТО у Західній Європі на дві частини.

Якщо Збройні Сили СРСР діяли би проти ФРН, то відправка навіть сотні винищувачів з Італії, Греції та Туреччини та авіаносців 6-го флоту США в Середземному морі стане проблемою. Якщо б вони діяли у Середземному морі, відповідно НАТО було б складно перекинути резерви з Бельгії, Нідерландів та ФРН. Тому Хрущову був вкрай вигідний нейтралітет Австрії.

Однак тоді виникало питання, пов’язане зі Статтею 22 Паризького договору, підписаного 1947 року з Угорщиною. Бо тоді б не потрібен був Особливий корпус в Угорщині — жодних комунікацій до Австрії захищати не треба, і відповідно, і УНР, і Австрія з країнами НАТО могла б підняти питання доцільності знаходження радянських військ в Угорщині.

Але тут знайшли вихід. За день до підписання договору з Австрією у Варшаві був підписаний договір між СРСР та його сателітами у Центральній Європі. Згідно з ним, радянські війська у будь-якій кількості, на будь-якій підставі та протягом будь-якого часу могли знаходитись в Угорщині. Спритність рук та жодного шахрайства.

Включення Угорщини до ОВД було порушенням Паризького мирного договору. Від кого ж вожді УНР збирались захищатись за допомогою Варшавського договору? Угорщина не мала спільного кордону з НАТО. Лише з нейтральною Австрією, з якою ще за 40 років до цього вона була єдиною державою. Воювати їм не було потреби. Був кордон з не дуже братньою Югославією та братніми Румунією, Чехословаччиною та СРСР. Я не думаю, що угорські керманичі боялись югославів або румун. Та й чехословаків боятись не було причин. А от СРСР…

Прапор Угорщини з вирізаним комуністичним гербом — став символом революції.

Тепер подивимось на ситуацію з майданом Сталіна в Будапешті. Австрія добровільно голосувала за входження у Третій Рейх. Та й Гітлер був родом звідти. І ось Австрія стає незалежною та нейтральною, її територію залишають іноземні армії.

А от Угорщина була лише союзником Німеччини, і то — навряд чи дуже добровільним. А от іноземні війська чомусь ніхто виводити не збирається. І ніхто Угорщину нейтральною робити не збирається.

У будь-якої думаючої людини виникне питання: що за подвійні стандарти? Чому б і Угорщину не зробити нейтральною за прикладом Австрії? Окрім того, Угорщина ще повинна платити репарації, які складають 25% ВВП, і які були знижені навіть для НДР після Берлінського повстання.

Із цим питанням студенти 23 жовтня йшли від пам’ятника польському генералу Бему — герою Революції 1848 року, теж подавленого Росією — до Будинку Радіо. Їхні вимоги: повернення Надя, проведення вільних виборів, вивести радянські війська, відновити старий герб.

Будинок охороняли підрозділи МДБ. Почався бій озброєних вертухаїв проти беззбройного натовпу. Але потім повстанці захопили казарми будівельного батальйону та роззброїли поліцейські відділки і бій пішов на рівних до світанку.

У СРСР любили показувати фото дикої розправи угорського народу над співробітниками держбезпеки. Їх вішали на деревах за ноги та забивали стальними прутами, поливали кислотою, прибивали цвяхами до полу, поливали бензином та підпалювали. Народ усюди валив пам’ятники Леніну та Сталіну, палив портрети вождів та марксистську літературу. Дивлячись на ці жахливі знімки, кулаки стискались, а серце обливалось кров’ю.

Заарештовані співробітники МДБ

Але ніхто радянським людям не пояснив, чому угорський народ так незлюбив співробітників МДБ? Замість цього і нинішні росіяни починають виправдовувати дії радянського керівництва в Угорщині, мотивуючи це звірствами угорців у СРСР під час Другої Світової війни тим, що треба було зупинити звірства проти нещасних комуністів, та й взагалі в усьому винна Америка. Тобто хлопцям товариша Ракоші можна було знущатись над угорцями, а коли прийшла відповідь — то одразу фашисти? До речі, в сучасній РФ вистачає вулиць названих на честь Бела Куна — угорського комуніста єврейського походження, що очолював Угорську Радянську Республіку в 1919 році, після її повалення втік до радянської Росії, де прославився червоним терором, зокрема в Криму. То це виходять якісь подвійні стандарти — вулиці Бела Куна є, а вулиць Міклоша Хорті, солдати якого чинили начебто звірства на території РРФСР — чомусь немає. Несправедливо якось.

Будапешт. Розстріл співробітника МДБ

Про те, що обстановка в Угорщині дуже напружена, в СРСР знали. Бо це доповідав посол СРСР в Угорщині Юрій Андропов. Доповідали про це і по лінії ГРУ та КДБ. Звіти становились ще більш тривожними і від того, що і у Польщі в будь-який момент могло вибухнути.

Тому ще в червні командир Особливого корпусу генерал-лейтенант Лащенко отримав наказ від міністра оборони СРСР Георгія Жукова наказ розробити «План здійснення інтернаціональної допомоги угорському народові», тобто наведення порядку в чужому домі на радянський лад під кодовою назвою «Хвиля». Уже 20 липня цей план був затверджений Жуковим.

23 жовтня того ж року, коли статуя Сталіна була скинута з постаменту, Жуков віддав наказ Лащенку привести його корпус у стан бойової готовності та ввести в дію план «Хвиля».

За ним, 17-та гвардійська мехдивізія перекривала кордон з Австрією — щоб ніхто не втік, а 2-га гвардійська мехдивізія висувалась на Будапешт. На підмогу з території СРСР їм направлялись 11-та гвардійська механізована та 128-ма гвардійська стрілецька дивізії з Прикарпатського військового округу. Командири цих дивізій мали право прориватись через кордон з боєм, використовуючи усі наявні засоби.

24 жовтня в 2-й годині ночі 2-га гвардійська мехдивізія увійшла до Будапешту — 290 танків та 6 тисяч солдат.

В 2:15 11-та гвардійська мехдивізія, зламавши прикордонні стовпи, увійшла на територію Угорщини (нічого не нагадує?). О 6-й ранку на аеродром Тьокьоль під Будапештом були висаджені два парашутно-десантні полки 31-ої гвардійської повітряно-десантної дивізії Київського військового округу.

Аеродром був взятий під посилену охорону. Сюди перебазувався командний пункт Особливого корпусу та посольство СРСР. Тьокьоль став чимось на кшталт Версалю в часи розгрому Паризької комуни. Через 42 роки цей же аеродром буде використовуватись силами НАТО теж для агресії — і теж, проти держави майже в центрі Європи.

На ранок 2-гою гвардійською мехдивізією були захоплені будівлі ЦК УПТ, парламенту, держбанку, пошти, телеграфу та редакції партгазети. Загальне керівництво упокоренням на місці здійснював Головнокомандувач ЗС Організації Варшавського Договору Маршал Радянського Союзу Іван Конєв. Його командний пункт спочатку знаходився у Берегові Закарпатської області, але потім був перенесений до угорського Сольнока. Загальне керівництво каральною операцією здійснював Жуков з Москви.

Усього в складі Особливого корпусу, двох механізованих, стрілецької дивізії та двох парашутно-десантних полків було: 1130 танків та САУ; 380 БТР; 615 гармат та мінометів; 185 зенітних гармат; 159 винищувачів; 122 бомбардувальника; 3830 авто.

Появу радянських товаришів, яких поки ніхто, крім товариша Герьо не просив втручатись, зустріли вогнем. У повстанців теж була бронетехніка. Тому радянським військам з ходу доводилось вступати у бій. Після вбивства 61 повстанця під парламентом бої йшли безперервно.

Танк у місті — наче вовк у клітці — дуже вразливий. Він створений для простору, а не для бою у місті. Жуков без жодного сенсу спалив у Берліні дві танкові армії. Але уроки попередньої війни він так і не засвоїв. За його планом знов танки йшли у мільйонне місто. І горіли таким же яскравим полум’ям, як і у Берліні.

Т-34-85 після вибуху боєкомплекту

Уроки Жукова не будуть засвоєні і в пострадянській Росії. Наприкінці 1994 року так само танки введе у Грозний Павло Грачов. І так само вони будуть горіти. Тільки у Берліні горіли Т-34, у Будапешті Т-54, а у Грозному — Т-80.
Бо як тільки вогонь дістається боєкомплекту — страшний вибух зриває башту. Вага башти Т-54 — 8,5 тонн. Башта ІС-3 — 12. У випадку вибуху башта летить наче пательня, кинута злою бабою через усю кухню.

За 24 жовтня багато подій відбулось. У Тьокьоль під охороною винищувачів різними бортами прилетіли товариші Мікоян, Сєров та Суслов. Мікоян — член Президії ЦК КПРС, заступник голови Ради Міністрів СРСР. Сєров — генерал армії, голова КДБ. Суслов — член Президії ЦК КПРС, секретар ЦК з ідеології. Головою Ради Міністрів Угорщини обрали Імре Надя — репресованого в часи Ракоші комуніста, який виступав за послаблення податкового тиску на селян та призупинення колективізації, і від того популярного у народі. Наступного дня — зіткнення між окупантами та повстанцями біля парламенту з десятками вбитих та сотнями поранених.

З доповіді Мікояна та Суслова у ЦК КПРС:

«Біля будівлі ЦК УПТ на очах т. Сєрова відбулась перестрілка між нашими бійцями та угорською ротою, що прибула для посилення охорони будівлі ЦК. Танкісти запідозрили в прибулих бойовиків. У перестрілці вбито 10 угорських солдат та одного поранено. Це відбулось під час нашого засідання з угорськими товаришами у ЦК, при тому, наш кулеметник дав чергу по вікнам будівлі. Посипалася штукатурка, що викликало паніку в угорських товаришів.»

Якщо вірити доповіді — то злякались лише угорські товариші, а не радянські.

Колона танків Т-54 Особливого корпусу у Будапешті 26.10.1956

26 жовтня — бої у Будапешті та по всій країні. 27 — Герьо був замінений на посаді першого секретаря ЦК УПТ Яношем Кадаром, прихильником виводу радянських військ з Угорщини.

28 жовтня Імре Надь своїм наказом ліквідує МДБ. Оголошується припинення вогню та за наказом маршала Конєва війська виводять з Будапешту в місця постійної дислокації. Надь визнає народний рух справедливим і оголошує вивід радянських військ. У Кремлі згодні з лідером Революції — бо участь радянських військ лише посилює лють угорців. Революція перемогла!

29 жовтня війська Особливого корпусу виводяться з Будапешту. І в той же день починається Суецька криза. Суецький канал закритий, бо розпочалась війна. Через Суецький канал йде нафта до Європи. Це призводить до зростання цін на нафту. Європі тепер не до Угорщини. І це приводить Хрущова у екстаз.

30 жовтня Імре Надь заявляє про відновлення багатопартійної системи та призначення виборів. У той же день для відводу очей в СРСР обіцяють в спецдекларації «розглянути з іншими соціалістичними країнами питання радянських військ, що перебувають в даних країнах».

Дізнавшись про кінець комуністичного режиму, натовп захоплює Будапештський міськком УПТ. Страчено 20 апаратників — перед тим як повісити на деревах, над ними знущаються. Саме звідти пішла легендарна приказка, що на деревах замість листів. Всюди ловили співробітників МДБ — їх впізнавали по жовтим черевикам, виданим в міністерському розподільнику. Оскільки Ракоші та Герьо були євреями, то відповідно, в МДБ багато їхніх одноплемінників. І це посилює антисемітські настрої. Із в’язниці випущено примаса Угорщини Йожефа Міндсенті, відомого антикомуніста.

Повішений вниз головою труп співробітника держбезпеки

1 листопада Угорщина виходить із Варшавського договору і Надь просить ООН захистити угорський нейтралітет.

А в цей час посол СРСР в Угорщині Андропов запросив на зустріч Яноша Кадара на аеродром Тьокьоль для перемовин про майбутнє УПТ. Коли Кадар прибув на аеродром — його ввічливо (ввічливі люди зразка 1956 року) штовхнули у літак та відправили до СРСР. Зустрів його товариш Хрущов, який пообіцяв братню допомогу. Вимагали лише офіційно оформлене прохання угорських товаришів. Кадар чинив спротив, бо був за вивід військ. Але радянські товариші вміли умовляти. Тому був сформований «законний уряд Угорщини», що складався лише з двох людей: Кадара та Ференца Мюнніха. І цей «уряд» звернувся по допомогу до СРСР. Хрущов обіцяв «подумати».

3 листопада на аеродром Тьокьоль був запрошений міністр оборони Угорщини генерал-лейтенант Пал Малетер разом зі своїми заступниками для вирішення питань щодо виводу Радянської Армії з території Угорщини. Під час перемовин було досягнуте рішення про коридори, якими радянські війська повинні були виходити з Угорщини. Малетер дав розпорядження телефоном своїм підлеглим про те, щоб вони не стріляли по радянським військах у цих коридорах.

Після цього була влаштована дружня вечеря. Був оголошений тост про те, що хоч ми і розходимось, але залишаємось друзями. Випили, закусили, справа явно йшла до другого, але тут увійшов генерал армії Сєров з групою захоплення і все керівництво Міноборони було заарештоване.

Взагалі, парламентера, який прибуває не переговори, прийнято відпускати з миром. Але оскільки йшлося про допомогу братньому народові, то чи міг товариш Хрущов просто так відпустити контрреволюціонерів? Отож бо.
3 листопада в 23:00 Жуков передав командувачу Прикарпатським округом генералу армії Батову та командиру Особливого корпусу генерал-лейтенанту Лащенку сигнал «Грім 444».

Згідно з сигналом, 4 листопада о 4:15 ранку почалась операція «Вихор» з розгрому повстання. В Угорщині на той момент вже були 4 механізовані, 2 авіаційні та стрілецька дивізії та два парашутно-десантні полки. Усі вони повинні були відходити по коридорах, які були обговорені з МО Угорщини. У цих коридорах по радянським військам стріляти було не можна.

Переклад: «Рускіє — додому!»

Радянські війська нікуди й не йшли. Замість них з Прикарпатського округу до Угорщини були введені 8-ма механізована армія генерал-лейтенанта Бабаджаняна та 38-ма загальновійськова армія генерал-лейтенанта Мамсурова. Вони скористались коридорами, в яких ніхто не стріляв.

Дунай ділить Угорщину приблизно навпіл. 38-ма армія взяла під контроль західні області Угорщини, включно з кордонами з Австрією та Югославією — щоб ніхто з повстанців не втік. 8-ма механізована армія контролювала східні райони. У зоні уваги Особливого корпусу лишався тільки Будапешт. 17-та гвардійська мехдивізія, що знаходилась на австрійському кордоні, була передана для посилення 38-ї армії. Особливий корпус був посилений 128-ю гвардійською стрілецькою дивізією та окремими полками: 100-й танковий полк 31-ї танкової дивізії; 97-й механізований полк 27-ї мехдивізії; 128-й гвардійський танково-самохідний, 135-й гвардійський артилерійський, 145-й гвардійський стрілецький полки 66 гвардійської стрілецької дивізії.

Повторний штурм Будапешта 5.11.1956. На фото Т-34-85

Уся ця армада за командою Жукова вступила в бій. Штурм Будапешту був лютим. Чотири дні боїв дуже нагадували штурм Берліну за 11 років до цього. Подібність була ще й тому, що як і тоді, в бій йшли війська під командуванням Жукова та Конєва. Радянська артилерія гатила безжалісно. Тільки після її вогню в атаку йшли танки та САУ під прикриттям загонів піхоти з БТР. Спротив чинили 50 тисяч угорців. Їх вистачило на тиждень. 10 листопада робітничі та студентські загони запросили припинення вогню.

В останній момент, перед тим як десяток снарядів 152-мм калібру влетіли в будівлю Агенції Новин, функції диктора взяв на себе її директор, який виголосив палку промову, завершивши її словами: «Ми помираємо за Угорщину та Європу». З угорської сторони — 2652 загиблих та майже 20 тисяч поранених. З радянської — більше 700 загиблих.

Імре Надь, голова Уряду, сховався в посольстві Югославії. Що з ним робити? Він в народі дуже популярний. Йому гарантували можливість еміграції до Югославії. 22 листопада, вийшовши з посольства, він одразу був викрадений. 2 роки він очікував на свою смерть. Процес розпочався лише через певний час і був закритим, щоб не хвилювати громадську думку.

Імре Надь, Пал Малетер та інші лідери революції були повішені. При тому повішені не так, як в інших країнах Європи, не на перекладині. Технологія була більш досконалою. Потрібен лише вертикальний стовп та табуретка. Петлю перекидають через вершину стовпа. Смертника ставлять на стілець або табуретку. Мотузку з іншого боку стовпа натягують, і після цього вибивають табуретку. Перевага в тому, що тіло провисає і не бовтається.

До лютого 2014 року мене дивувала довірливість лідерів Угорської революції. Генеральний секретар партії їде на перемовини до Андропова. Міністр оборони їхав на переговори до генерала армії Малініна. Голова уряду повірив в гарантії недоторканності. Щоправда, 27 лютого 2014 року я дивуватись перестав. І чому ніхто не чує Бісмарка?

Різні строки ув’язнення отримають більше ніж 13 тисяч осіб. Кілька сотень відправлять у в’язниці на території СРСР. Більше 300 осіб буде страчено, зокрема Імре Надя та Пала Малетера. 200 тисячам угорців вдасться втекти до Австрії, яка влаштує табори біженців. В їхньому числі буде видатний угорський футболіст Ференц Пушкаш, який емігрує до франкістської Іспанії, де буде грати за мадридський «Реал», а отримавши громадянство — і за збірну. Після падіння соціалізму Надь та Малетер стануть національними героями.

Майже до цього часу буде правити Янош Кадар — він буде очолювати Угорщину 32 роки. Незмінність керівництва, як дурна хвороба, розповсюджувалась по всьому соцтабору. За стандартами нормальної країни — це 8 президентських строків. Але це відбувалось не лише через вплив СРСР.

Такою є сама сутність соціалізму. Його період назвуть «гуляшним соціалізмом» — відносний достаток товарів, дозволено приватне підприємництво, можливість мати вклади в іноземній валюті та виїжджати за кордон раз на 3 роки. Через це Угорщину будуть називати «найбільш веселим бараком соцтабору».

Ракоші буде вивезений в СРСР, та через 15 років він помре в Горькому (зараз — Нижній Новгород). Стільки ж років проживе в посольстві США кардинал Міндсенті, якому потім дозволять переїхати до Австрії. Андропов після придушення Революції стане секретарем ЦК КПРС з міжнародних відносин, через 11 років — головою КДБ.

За замирення Угорщини на низку радянських генералів посипались щедрі нагороди. 26 листопада 1956 року за зразкову роботу військової розвідки під час операцій «Хвиля» та «Вихор» був підвищений в генерал-полковники начальник ГРУ Штеменко. Орденом Кутузова 1-го ступеня — голова КДБ генерал армії Сєров, командувач 8-ї механізованої армії генерал-лейтенант Бабаджанян та командувач 38-ї армії генерал-лейтенант Мамсуров. Орден Богдана Хмельницького 1-го ступеня — командувач Прикарпатським округом генерал армії Батов та генерал-лейтенант Китаєв, офіцер для особливих доручень при міністерстві оборони СРСР. Орденом Леніна — командувач каральною операцією Маршал Радянського Союзу Конєв та командир Особливого корпусу генерал-лейтенант Лащенко.

Але найвища нагорода дісталась тричі Герою Радянського Союзу, міністру оборони СРСР Жукову — він був нагороджений четвертою зіркою, якраз на свій 60-річний ювілей 1 грудня 1956 року. Цей рекорд — чотири Золоті Зірки — буде побитий лише Леонідом Брежнєвим. Так вийшло, що першу нагороду Жуков отримав за каральну операцію проти тамбовських селян у 1921 році, а останню на службі — теж за каральну операцію, але проти угорців. Карателем починав — карателем і закінчив. І знаходяться в Україні захисники, які вважають його великим полководцем, і що не можна перейменовувати вулиці названі на його честь. І існує в Одесі дотепер вулиця Маршала Бабаджаняна, бо бачте, командував він Одеським військовим округом, та чомусь не згадують про угорські подвиги.

Аспірант Одеського національного університету ім. Мечникова

  • 6
  •  
  •  
  •  
Вертикальний, Історія, Лонгрід