Катарсис

Інтелектуальний Правий Журнал

Аграрний декаданс або харківська школа психотронного тероризму

Ні для кого не секрет, що найвизначнішими відкритими терористами стали німецькі експресіоністи. У той час, як світова спільнота помилково вважає події на Олімпіаді-1972 у Мюнхені або 11 вересня 2001 масштабними терактами, ми з вами, себто люди, які досконало розуміються на містиці та езотериці, прекрасно розуміємо, що подібного роду політичні прийоми — просто забавки на фоні будь-якої роботи Альфреда Кубіна або, наприклад, «Червоної кімнати» Стріндберга.

Тероризм — це те, що викликає жах, а не жаль. І, не зважаючи на те, що деякі абсолютно безглузді акції, наприклад — першого покоління РАФ, теж подекуди викликають відчуття жаху, вони є актом божевілля у більшій мірі, ніж тероризм. Погодьтесь, Ульріку Майнхоф нам інколи буває жаль, проте ми її не боїмося.

Нерегулярні акти політично обгрунтованого насильства сприймаються радше як стихійне лихо чи ДТП, а не як явища, що викликають тривале відчуття пронизливого жаху. Дійсний політичний тероризм зветься по-іншому — репресії. Наприклад, у кінці 30-х населення СРСР справді мало справу з тероризмом, що призвело до повної деформації свідомості у більшості громадян радянської імперії.

До речі, саме у СРСР вигадали байку (чи не байку) про психотронну зброю, за допомогою якої американці впливають на багатостраждальний радянський народ. «Прикол» цієї зброї у тому, що діє вона абсолютно безвідчутно для о’бєкта (-тів) впливу. А зона ураження, натурально, розум.

Цікаво було б провести експеримент: взяти чоловіка зі свідомістю tabula rasa (незасміченим телевізором та Інтернетом розумом), тобто середньостатистичного мешканця якоїсь Голландії, та відтворити перед ним 30-ти хвилинний дайджест подій, котрі відбулися на території колишнього СРСР за останні 30 років. Уявляєте, що станеться з цим незайманим мозком після побаченого? Війна в Придністров’ї з усіма цими дореволюційнимии «казачками»; відрізані голови москалів, котрими діти грають у футбол у Чечні; Басаєв, котрий захопив школу в Будьоновську тільки тому, що не вистачило грошей на хабарі мєнтам, щоб доїхати до Москви; вуса Корчинського; борода Дугіна; передвиборча реклама Наталії Вітренко; націонал-олігархат Кучми (перепрошую — Царя ЛеоNіда) з всіми цими Кузьмуками і «Графською»; бунт оранжистів 2004-го … Зізнайтеся, вам вже погано, а прикиньте, що було б з тим голландцем — бідолашний не зміг би з цим жити.

А ми живемо, а хтось, як харківський художник Сергій Канигін, навіть здатен до фрагментарного осмислення нашої реальності (?) та відтворення її у формі невеличких терористичних актів — малюнків.

Олександр Смаглюк

Ichkeria
Amaterasu
Cultural enlightenment
Forgotten battle
Globalizm airlines
Great country
Alaska
In the village
Kuchmizm
Owl

Ексклюзив спеціально для «Катарсису» — ранні роботи митця.

  • 5
  •  
  •  
  •  
Вертикальний, Культура, Трибуна