Катарсис

Інтелектуальний Правий Журнал

Що робити з комуністами? Посібник від сенатора Маккарті

14 листопада ми будемо відзначати 110-ту річницю з Дня Народження лицаря Холодної війни, великого патріота Америки та антикомуніста — сенатора Джозефа Маккарті.

Патріотизм свій він довів, коли маючи як суддя бронь від військової служби, пішов служити у Корпус морської піхоти під час Другої Світової війни. Як принциповий юрист він довів факт тортур над військовослужбовцями Ваффен СС, через що вдалось скасувати смертний вирок по відношенню до них.

В 1946 році він став сенатором-республіканцем від штату Вісконсін. Активно виступав проти комунізму та за посилення протистояння з СРСР.

У 38 років Джозеф Маккарті став наймолодшим у той час сенатором США

Загальнонаціональна відомість приходить до сенатора 9 лютого 1950 року, коли на зльоті Республіканського жіночого клубу в місті Вілінг Західної Вірджинії він звинуватив 205 чиновників Держдепу США в членстві або симпатіях до Комуністичної партії, в тому числі голову дипломатичного відомства Діна Ачесона та автору «Плана Маршалла» Джорджа Маршалла, що дуже не сподобалось їм та президенту Трумену, та в той же час Маккарті отримав підтримку одного з лідерів республіканців Річарда Ніксона, майбутнього президента. Справа в тому, що з 1934 вже діяла Комісія з розслідування антиамериканської діяльності, яка свого часу навіть критикувала Президента Рузвельта за те, що його «Новий курс» був соціалістичним.

Треба згадати загальносвітову ситуацію, що склалась на початок 1950 року. Завершилось формування комуністичних режимів в країнах Центральної Європи, СРСР вже мав атомну бомбу, перемогли комуністи і у Китаї. Відповідно Сталін контролював більше половини Євразії — континенту, який англосаксонські геополітики називають Хартленд — Сердце Світу. Тому антикомунізм Маккарті дуже вдало ляг на громадську думку у США. Бо часто буває так, що лише репресії це шлях пережити катаклізми.

Вже влітку того ж року в маккартистському тижневику «Контратака» публікується доповідь про комуністичну фільтрацію на радіо та телебаченні — «Червоні канали». Було назване 151 призвище діячів культури, від яких вимагали або зізнатись в симпатіях до комуністів, або звільнитись.

А 23 вересня того ж року, під впливом початку війни в Кореї Конгрес приймає Закон «Про внутрішню безпеку», який подолав навіть Президентське вето. Згідно з цим Законом утворилось нове Управління з контролю підривної та антиамериканської діяльності, в завдання якого входило розслідування та знаходження комуністичних організацій.

В 1952 році в США проходили Президентські вибори. Герой війни генерал Дуайт Ейзенхауер, щоб отримати підтримку республіканців почав підтримувати діяльність Маккарті та його колег по боротьбі з комуністичною загрозою. Маккарті першим у США зрозумів можливості телебачення у передвиборчій пропаганді. Завдяки йому кількість працюючих телестанцій зросла більше, ніж утричі — з 7 до 23. За результатами виборів переміг Ейзенхауер, відповідно 1953 рік — перший рік його Президентства — став «золотим роком» Маккарті.

Діяв Маккарті та його соратники Велд та Дженнер через сенатську комісію з урядових операцій, Комісію Палати Представників з розслідування антиамериканської діяльності та постійний підкомітет з розслідувань. Їхні колеги — Стаєлс Бріджес та Кеннет Веррі — зайнялись боротьбою з гомосексуалізмом. Маккарті сформулював 14 ознак причетності до Комуністичної партії у Акті по контролю за комуністами 1954 року:

  1. Особа знала, що внесена у список організації, або згадана у її кореспонденції;
  2. Особа робила добровільні грошові перекази або давала у борг організації;
  3. Особа в будь-якій формі зробила себе суб’єктом дисципліни організації;
  4. Особа виконувала директиви, накази, плани організації;
  5. Особа діяла як агент, кореспондент, кур’єр або організатор за дорученням організації;
  6. Особа діяла узгоджено з членами та керівниками організації з метою реалізації її планів;
  7. Особа усвідомлює себе членом або керівником організації або йому надають слово керівники або члени організації;
  8. Особа говорить, передає або пише директиви, накази або плани організації;
  9. Особа готує документи, книги, інформаційні листки, памфелети або інші публікації за дорученням організації з переліком її завдань та цілей;
  10. Особа збувала, перевозила або іншим чином розповсюджувала матеріали з пропагандою за дорученням організації;
  11. Особа консультувала, давала поради або рекомендації керівникам організації відносно її завдань та цілей;
  12. Особа вказує своїми діями, письмом, поведінкою або словом готовність забезпечити реалізацію будь-яким шляхом будь-які завдання, плани та цілі організації;
  13. Будь-яким іншим чином приймав участь у діях або плануванні діяльності, реалізації завдань та цілей організації;
  14. Облік вищевказаних предметів доказу участі або членства у Комуністичній партії або в споріднених з нею організаціях не мають обмежувати розгляд шкоди, нанесений доведеним членством або участю в організації.

Також згідно з цим Законом Компартія була заборонена, а комуністам заборонили видавати паспорти для виїзду за кордон.

Окрім власне комуністів під підозру попали ліберальні інтелігенти та діячі Голівуду — тут Маккарті продемонстрував політичну прозорливість. Бо як така, Комуністична партія США, на відміну від її італійських чи французьких однодумців, які постійно були представлені в своїх парламентах, а іноді навіть в урядах своїх країн, завжди була маргінальною політичною силою. А от з лібералами справа інша. Бо як ми знаємо, Карл Маркс з’явився після Адама Сміта. Відповідно марксизм приходить туди, де до цього було удобрено лібералізмом. Що стосується Голівуду, то після розгрому маккартизму вже ніщо не могло завадити голлівудським продюсерам родом зі смуги осілості відмовитись від Кодексу Хейса — зводу консервативних правил кінозйомки.

Звісно, потім Маккарті звинуватять у тому, що він загубив багато невинних, але саме завдяки його діяльності вдалось розкрити радянську розвідувальну мережу у США, на чолі якої були комуністи — подружжя Розенберг.

Ще один цікавий момент — переважна більшість тих, хто потрапив до чорних списків Маккарті, за походженням були євреями, при тому або родом зі Східної Європи, або потомки емігрантів звідти у першому поколінні. В цей же час в СРСР розгортались такі компанії, як боротьба проти космополітів та «Справа лікарів» — кримінальна справа проти провідних радянських лікарів (у матеріалах слідства також має назву «Справа про сіоністську змову в МДБ). З цього можна зробити висновок, що і в США, і в СРСР зрозуміли, хто виявився реальним переможцем у Другій Світовій Війні.

Маккарті глузує над заголовком газети: «Маккартізм — зрада Америки».

Однак, на вершині «Справи лікарів» досить загадково помирає Сталін, а у США у березні 1954 року починається кампанія з дискредитації Маккарті. Цю кампанію очолював демократ, ведучий телепрограми «Дивіться зараз» на каналі CBS Едвард Мероу — перший телекілер в світовій історії. Він почав звинувачувати Маккарті у порушенні прав та свобод людини та громадянина. На жаль, ця пропаганда дала плоди в середині року, коли не дивлячись на дружбу, Маккарті був засуджений Президентом Ейзенхауером, і після цього від нього почали відвертатись його соратники. Зраджений усіма, він став зловживати алкоголем та помер у лікарні у віці 48 років 2 травня 1957 року.

Можна сказати, що він був зраджений сучасниками та забутий нащадками. Та без Маккарті не було б Рональда Рейгана та перемоги США у Холодній Війні. А без Рейгана не було б Дональда Трампа. Такий от зв’язок поколінь.

 

Аспірант Одеського національного університету ім. Мечникова

  • 44
  •  
  •  
  •  
Горизонтальний, Історія, Політика