Катарсис

Інтелектуальний Правий Журнал

 До «Венери» Жака Фреско — як рачки до Венери.  Текстова гра на розвиток фантазії

Довгожителів зазвичай цінують консервативні елементи — за те, що вони передають мудрість віків. Таким був для правих одноліток Гітлера Ернст Юнгер. Але й у лівих є свій довгожитель — Жак Фреско. Ще у ревучих двадцятих боровся з американською гегемонією, ще до війни вчився в аборигенів соціалізму, займався  модерною архітектурою, поки світ переживав 68-й, і так й не налагодив діалог з ліволібералами. Але ідеї Фреско досі мучать світ. Як на нашу думку — дарма.

Не ображайте діда!

Почнемо з найголовнішого — тої тональності, в якій ми писатимемо про Жака Фреско.

По-перше, він помер, відтак відповісти на образи він не зможе — тож ми не ображатимемо. Земля йому пухом. Колись якісь жартівники створили спільноту в «ВК» — «Жак Фреско не умер», де постили кожен день одне і те саме фото Жака Фреско та підпис «Сегодня всё в порядке. Жак Фреско не умер». Коли він таки помер, жарт почав виглядати жорсткуватим.

По-друге, Жак Фреско у своєму «розквіті сил» (десь у 90-х роках) — це не більше аніж симпатичний старий дід-утопіст. Саме тому ми (вперше в житті) не будемо розказувати про злючих і огидних ліваків. Ми просто розкажемо вам про Жака Фреско, як про діда-утопіста із сусіднього під’їзду. Тож давайте потренуємо уяву і пограємо. Уявимо, що ви жили з ним якраз по сусідству для того, аби вам було легше розібратися що тут і до чого.

Але спочатку єдине правило — не ображайте діда!

І дід колись був молодим

Старого лисого діда з сусіднього під’їзду звуть Жак Фреско, але ваша прагматична мама зве його «сумасшедшим». Ви добріші за вашу маму і поважаєте старість, тож іноді виходите послухати байки діда. Зазвичай дід щось кричить зі смішним виглядом, але іноді розказує про свою молодість.

Дід народився в Брукліні у 1916 році, в родині арабів-емігрантів. Батько колись був багатою людиною, але розорився під час Великої депресії. Дід часто розказує один випадок з дитинства: він відмовився приносити клятву американському прапору.

Коли ви питаєте, чому це він таке втнув, дід довго розказує вам про те, що інші країни теж щось робили (ви не розумієте, як пов’язана неповага до своєї країни і те, що в інших країнах є винахідники, але зберігаєте іронічне мовчання третьокласника). Потім він запалює грубезну люльку і починає розказувати, що в школах нічому не вчать. Але вам це нецікаво, бо так говорять усі старші, і навіть ваш батько, який вірить у масонську змову. Він плюється і лає ваші улюблені казки, Бога, вчительку математики… Ви швиденько тікаєте додому дивитись мультики.

Дід довго розказує ще про те, як він займався конструюванням літаків, як він запатентував технологію «радикального крила змінного перегибу», і як його інші розробки визнавали неефективними. Лише потім помічає, що поряд нікого нема та йде собі додому.

Дід мріє про утопію

Наступного дня ви знову сидите на лавці з дідом і він знову вас агітує. Сусід Микола пробив ваш м’яч, тож кращого заняття за лекції діда ви знайти не можете. Дід Фреско розказує про те, як він балакав з Ейнштейном і втік з дому. Ви думаєте, що він прибріхує.

Але неочікувано дід починає згадувати, як він поїхав на острови Туамото. Він жив з аборигенами, та деякі їхні звички діду дуже не подобались. Дідо Фреско якраз розказує про те, чому дефіцит ресурсів це погано:

«На острові, після риболовлі, тубільці просто ходили та роздавали її всім в окрузі. Риби було так багато, що її вистачало на всіх і навіть більше. Проблеми починаються тоді, коли з тих чи інших причин немає можливості прогодувати ціле плем’я. У цьому разі людська поведінка сильно змінюється: вони починають ховати їжу, красти, обманювати і навіть битися».

Пізніше, коли ви станете дорослим і серйозним хлопчиком, або ж гарненькою та розумною дівчинкою, ви дізнаєтесь, що рівень життя туамотуанців наразі дуже низький, але все одно вищий за той, який був кілька століть тому. Причина — якраз дефіцит ресурсів, який гнав шалених європейців на коралові острови типу Туамото, на які вони привезли цивілізацію. Вони купували у місцевих передусім перла, на які міняли здобутки європейських народів. Цей же дефіцит ресурсів змушував туамотуанців розвивати нові промисли — професію ниряльника за перлами (яка потребує, до речі, цілого ряду технічних здобутків: карти морського дна, водолазних костюмів, морських суден), а також контактувати з носіями інших культурних кодів.  Все це сприяло технічному прогресу та створенню інтернаціональної спільності — всього того, що його так любив дід, Царство небесне.

Але тоді, малим, ви просто слухаєте далі. Дідова здогадка підштовхнула його до ідеї створення суспільства майбутнього, заснованого на ресурсо-орієнтованій економіці.

Що воно таке? Ресурсо-орієнтована економіка це:

  1. Ваш м’яч — це м’яч усього двору. Його використовують усі, а ваша колективна думка в цій ситуації нічого не варта. Ваша порада, ваша думка (це також ресурс — інтелектуальний) — це також не ваша думка, а думка усіх, і якщо хтось вкраде у вас ваше місце для гри в хованки, то ви точно не захочете жорстоко наваляти тому, хто це зробив, адже те, що ви придумали таке місце, це не значить, що воно ваше.
  2. Дід звичайно не думає, що для того, щоб перевезти м’яч з вашого двору до двору друга, якому вона потрібна, треба проїхати дві зупинки на тролейбусі. Тож друг має дати вам щось, на що ви купите собі білет, але якщо в друга немає нічого такого, що вам треба, то він має дати вам гроші. Але ж дід проти грошей!
  3. Оскільки найголовніші потреби людини, за словами діда, — це передусім потреби усього людства (також тої частини, на яку вам глибоко наплювати), то умовно, якщо вибирати між створенням казки про Капітошку, яку ви так любите, і виробництвом книжечок з голими тьотями, яку люблять двоє ваших друзів, які ще не навчились читати, то робитимемо ми книжечки вашим друзям, а не казочки для вас.
  4. Скільки треба кожній людині має визначати «дядя учений». Так вважає дід. І навіть якщо ви хочете собі червону машинку, ви все одно отримаєте блакитну, бо дядя учений сказав, що блакитний краще впливає на мозок. Після цього, звичайно, ви не захочете ніяк допомагати тим, хто робить машини, адже нащо вам ті машини, якщо вони навіть не того кольору, який вам подобається.
  5. Управляти всіма людьми має єдиний орган влади — так вважає дід. Але ви пам’ятаєте, що коли Вадим з четвертого дому спробував стати ватажком над всім двором, то ви всі зібрались та закидали його пісочком. Бо всі малюки у дворі різні, вам це подобається, це цікаво і весело гратися з різними малюками. І ніхто не має змушувати цих малюків стати однаковими.

Як дідо поступав в СС, а потім до КПРС

Дід Жак часто матюкає політиків. Він і правда ніколи не був членом жодної з компартій, і навіть не був піонером, як ваш батько. Правда ваша мама казала, що він колись працював з регіональним відділенням Ку-клукс-клану та різними націоналістичними організаціями. Ви спитали про це діда, на що він відповів, що просто навчав цих дядьків бути добрими. Ви не знаєте про ці організації нічого, окрім того, що вони весело бігали серед ковбоїв у білих простирадлах, тож вирішуєте, що дід просто любить грати в привидів.

Його ідеї чимось схожі на ідеї прадіда того самого Вадима — Йохана Каучкіаса, який, кажуть, у війну був комісаром та стріляв в людей. Мама каже, що прадід казав те саме, що і дід Жак. Прадід Йохан читав якогось мужика, здається Карла, і його друга, здається якогось Маркса, і знав, що так просто люди не віддадуть власне майно, і треба буде робити революцію. Дід Фреско нічого не каже про Карла та його друга Маркса, мабуть він не знає, що, щоб усе поділити, треба обов’язково зробити революцію — це коли одні дяді силою відбирають у інших їхній дім, гроші, курочку Рябу та собачку Рябка.

Коли ви будете дорослими, ви прочитаєте якусь запилюжену книженцію Маркса про це:

«В ході революції становище так швидко дозріло, що друзі реформи всіх відтінків, середні класи з їх скромними вимогами, змушені були об’єднуватися навколо прапора крайньої партії перевороту, навколо червоного прапора […] пролетаріат все більш об’єднується навколо революційного соціалізму, навколо комунізму [ …] Цей соціалізм є оголошення безперервної революції, класова диктатура пролетаріату як необхідний перехідний щабель до знищення класових відмінностей, до знищення всіх виробничих відносин, на яких покояться ці відмінності, до знищення всіх суспільних відносин, які відповідають цим виробничим відносинам, до перевороту у всіх ідеях, що випливають з цих суспільних відносин.»

— так само як в діда Фреско, але з присмаком крові. Маркс каже правду: зробити те, що вони хочуть — дід Фреско, Карл і його друг Маркс — можна тільки силою.

Ще його ідеї схожі на те, що каже Бозя. Бозя, як каже отець Павло, з яким дружить ваш батько, дійсно проти поганих сильних дядєй, які ображають слабких діточок і дівчаток. Але воно вважає, що насправді вся проблема не в приватній власності, а в поганих людях. А ще у своїй дитячій Біблії ви читали:

«Не укради» — а як інакше, якщо не крадіжкою можна назвати намагання забрати ресурси одного, і роздати їх всім?

«Моліться за ворогів своїх» — а хіба дід Жак молився за тих, хто проти нього? Він набивав свою грубу люльку та голосно матюкав їх.

Але отець Павло знає, що такого світу на землі не буде, і буде він тільки на небесах, де живе Бозя. Бо на землі багато різних людей, і отець Павло добрий, він не хоче їх вбивати, а дає їм свободу, хоча й попереджає про все.

А головне, отець Павло вважає, що головне у житті — Бог, а дід Фреско, що головне у житті це машинки, м’ячі та їжа. Вам більше подобається отець Павло, бо він не кричить і не курить «Ватру» та смердючу люльку. Але діда ви все одно любите, за ту саму дурну «Ватру», смішні історії, смердючу люльку.

Коли ви розказали діду Жаку про отця Павла, він згадав розмову з одним журналістом:

— Жак, як ви ставитесь до християнства?

— Це чудова ідея! Коли вони збираються втілити її в життя? — сказав він.

Ви нагадали дідові, що втілять вони її в життя після Страшного суду, на що дід відповів лайкою.

Що дід Фреско хотів робити

Мама послала вас за хлібом і дала десять гривень. По дорозі ви зустріли діда. Він підійшов, посадовив вас коло себе і пригостив яблуком. А тоді почав розказувати щось про сонячні батареї та вітрові двигуни. Він навіть показав вам відео на старенькому відеоплеєрі. Там поверх «Джентельменів удачі» був записаний якийсь фільм про міста майбутнього — «Дух часу» у двох частинах. Далі дід ще хотів показати інші фільми: «Рай чи забуття», «Вибір за нами» і «Майбутнє, любов моя», але ви все таки більше любите «Шрека» та «Матрицю», тож відмовились. У фільмі говорилось про те, що треба будувати міста майбутнього.

Коли ви спитали діда про міста майбутнього, дід посміхнувся і розказав, що в нього є план:

  1. Побудувати діду дім у Флориді. Цей дім він назвав «Проект Венера» — від назви міста у штаті Флорида, що українською перекладається «Венера», — зроблено.
  2. Далі треба зробити брошури з ідеями діда і його власний сайт — це вже також зроблено.
  3. Треба зробити фільм про діда — це теж зроблено.
  4. Треба створити місто для діда, адже реальні міста він перетворювати не хоче.
  5. Зробити тематичний парк — це такий парк розваг, де замість веселих каруселей, будуть дивні будинки, які подобаються діду.

Дід сказав, що гроші на це він бере у різних людей. І попросив ваші 10 гривень, які мама дала на хліб. Ви, зачудовані розмовою, віддаєте діду гроші. Додому ви вертаєтесь без хліба, матір спочатку лає вас, а потім йде до діда. Дід вже похмелився на ці гроші і розклеює якусь агітацію в під’їзді. Ваша мама б’є його макогоном по спині і ганяє по дворі 15 хвилин.

Наступного ранку ви питаєте в діда, чому він не пояснив матері, на що пішли гроші. Дід покликав свою молодшу подругу Роксану Меадоуз, і вона сказала вам:

«Нам складно відповідати на питання з приводу дизайнерських напрацювань, про сонячні панелі та транспорт майбутнього — це питання з системи вільного підприємництва. Ми не ділимось з вами деталями, бо люди можуть зловживати ними або зняти патент, тоді вони присвоять наш проект і ми не зможемо нічого побудувати. Тому ми ділимось спільними макетами без деталей».

Виявилось, що дід нічого з того, на що йдуть гроші, не показав. Тоді ви образились на діда, бо здогадались, що мабуть ваші гроші таки пішли йому на «похмелиться», а не на електрокари.

До речі про електрокари. Є стаття про того, хто їх дуже любить. Щоправда, від керівництва цієї компанії, що робила електрокари, цього дядька відсторонили ще з жовтня 2018 — він виявився таким же базікалом, як і дід Фреско.

Ну ви зрозуміли

Такий дід, зовсім нелогічний, навантажений утопічними комуністичними ідеями, по-своєму гуманіст, який найбільше боїться екологічних катастроф, які існують лише в теоріях деяких учених, який придумує різні афери і колись був членом правої організації — таких дідів у світі повно. Можливо, уявляючи це все, ви згадали такого ж божевільного, що жив поряд з вами. Звичайний смішнючий дідок в сандалях і класичних брюках, з кепкою-жиганкою і дірявим піджаком.

Але цей дід має купу послідовників по всьому світу. І це якраз небезпечно. Тож не бійтесь діда – таких дідів повно. Веселий був дід. А його послідовникам кажіть:

До «Венери» Жака Фреско, як рачки до Венери — далеко, безсенсово і незрозуміло як.

Активіст руху «Традиція і Порядок»

  • 1
  •  
  •  
  •  
Вертикальний, Лонгрід