Що робити з абортами? Жіночий погляд

Сьогодні аборти є однією з найгарячіших тем, яка стала маркером різних політичних сил. Якщо узагальнити, то обговорення абортів виглядає таким чином: гріхー право. Консерватори категорично ставляться до абортів ー це вбивство, це завжди вкрай небажаний вчинок, який може бути виправданим лише в одиничних випадках, в той час, як ліберально налаштована спільнота твердо відстоює аргумент “моє тіло ー моє діло”, вважаючи вагітність та подальші рішення, пов’язані з нею, виключно жіночою справою. У таких полярних дискусіях дуже легко загубити суть проблеми, що сьогодні і відбувається, замість подолання самих причин, які призводять до аборту Громадськість і політики маневрують різними аргументами на користь власної позиції. Але цим ми займатись не будемо, проте спробуймо самостійно дійти висновків.

Для початку хотілося б наголосити на тому, що в подібних дискусіях немає однозначно правильних чи неправильних відповідей, натомість це завжди балансування між різними крайнощами задля дотримання принципу “заподіяти менше зло”. Якщо в дискусіях стосовно аборту апелювати лише готовими аргументами того чи іншого табору, самої проблеми це не вирішить, а ще більше заплутає та спровокує суспільство на агресію. 

Ембріон чи людина?

В розмовах про аборт це питання виникає завжди і майже відразу: пролайфери стверджують, що життя зароджується у момент з’єднання гамет (яйцеклітини та сперматозоїда); прочейсери можуть мати різні думки з цього приводу, але основна думка така: ембріон та плід не є людиною до (і тут показання можуть різнитися) 24 тижня вагітності чи до самого народження. Розберемося. Весь період вагітності поділено на триместри і це не просто так, адже вони слугують орієнтирами стадії розвитку дитини в утробі матері. 

Перший триместр (1-3 місяць, 1-12 тиждень) характерний активним формуванням усіх необхідних систем та органів. Для цього етапу використовують термін “ембріон”. Вагітність наступає з моменту зачаття, а протягом першого тижня запліднена яйцеклітина (в нормі) імплантується у стінки матки. Формування голови та інших частин тіла починається з 3 тижня, а на 8 тижні вже сформовані мозок та нервова система, на УЗД вже можна побачити обличчя і пальчики, починаються перші рухи. На 10 тижні організм вже сформований і починається його активний розвиток, а замість слова “ембріон” використовують “плід”.

Під час другого триместру (4-6 місяць, 13-27 тиждень) відбувається поступовий розвиток дитини, її організм вдосконалюється. Під кінець триместру дитина вже активно рухається в утробі матері, реагує на зовнішні подразники (світло,звук), відчуває біль, смокче палець, рухає повіками. І що також дуже важливо ー на 24 тижні між матір’ю та дитиною вже сформований міцний емоційний контакт, тобто, сильні переживання матері відчуватиме і дитина, що матиме на неї вплив, залежно від того, негативні чи позитивні це емоції.

З настанням третього триместру (7-9 місяць, 28-40 тиждень) жінка виношує вже цілісний організм. Також потрібно підкреслити, що в разі передчасної вагітності під час 1 і 2 триместрів дитина народиться мертвою, адже повністю залежить від матері. Якщо передчасні пологи відбулись з орієнтовно 24 тижня, є ймовірність, що ця дитина виживе, але звісно за умови наявності необхідних апаратів та досвідчених спеціалістів. Організм дитини в останньому триместрі вже сформований і “набирається сил” перед народженням.

Отже, тепер ми розібралися в етапах формування дитини, з відповідною термінологією і чому деякі прочойсери наділяють плід “людськими якостями” лише наприкінці 2 ー початку 3 триместру. З одного боку звучить переконливо: сформований організм, який може вижити поза материнської утроби. Проте лише за наявності спеціальних умов та фахівців. Цей же аргумент можна відбити і тим, що після народження дитина в принципі потребує опіки матері, а згодом обох батьків і автономність людини досягається поступово. Окрім цього, дитина в лоні не стає людиною в один момент. Це довгий і складний процес, де всі етапи взаємопов’язані, а порушення на одному з них може стати причиною багатьох проблем та навіть смерті. Чи є запліднена яйцеклітина людиною? Або коли цей маленький організм можна назвати людиною і чому? Що відрізняє людину від “нелюдини”, яка все-таки нею стане?

«Ембріон та плід не відчувають болю»

Прихильники абортів стверджують, що до близько 24 тижня дитина не відчуває болю, оскільки ще не сформована кора головного мозку, і ніби перебуває уві сні, не усвідомлюючи, що відбувається. Кора головного мозку дійсно важлива, коли ми говоримо про свідомість та сприйняття, але той факт, що лише наприкінці 2 триместру вона сформована, ще не є причиною стверджувати, що ембріон та плід не відчувають болю. Проте, нові дослідження кажуть про те, що плід може відчувати біль з 13 тижня, а реакція на больові стимули відбувається з 8 тижня, коли формується нейронна мережа. Проте багато хто стверджує, що хоч дитина і відчуває біль до 24 тижня, але не страждає від цього, в силу несформованої кори головного мозку.

Якщо підходити до цього питання лише з емпіричної точки зору, то навіть в цьому випадку не все так однозначно. Так, ми можемо погоджуватись, що несформована кора “гарантує” безболісність аборту для дитини та її нерозуміння того, що відбувається. Але нові дослідження дають нову інформацію про реакцію та переживанню болю, що вимагає також і перегляду впевненості деяких науковців, коли цей біль починає приносити страждання. І взагалі, тривалість та складність формування нервової системи протягом всього внутрішньоутробного онтогенезу може спричинити ще більше питань. 

Звісно, завжди можна порівняти ембріон чи плід з іншими живими організмами примітивнішого рівня, які живуть інстинктами та без свідомості. Але це не є доцільним, так як дитина розвивається, а її здатність “ставати людиною” зумовлена саме цим розвитком, який починається з простого процесу зачаття і триває ще довго після народження. Дослідження дитини в утробі в принципі є складними і завжди матимуть “сірі плями”, проте здатність (не)переживати біль дитиною в утробі навряд має стати визначальним фактором у питанні абортів.

«Моє тіло моє діло»

Звісно, вагітність та виховання дитини у перші роки — жіноча справа і дуже важливо підтримувати вагітних та молодих мам, що роблять зазвичай їхні чоловіки або інші близькі люди. Цей факт є визначальним коли мова заходить про те, хто має вирішувати, робити аборт чи ні. Феміністки та ліберали однозначно підтримують тезу “моє тіло — моє діло”, яка з одного боку є доволі зрозумілою і є гарантом жіночого “права на аборт”. Але… що з нею не так?

По-перше, якщо ми говоримо про права, то це є справжнім лицемірством говорити лише про права жінки. У зачатті панує справжня “гендерна рівність”, тому батько дитини так само має право голосу. Звісно, чоловік не виношує, не народжує, не годує і не перебуває з дитиною 24/7, але саме він забезпечує (в нормі) підтримку цього важливого зв’язку між дитиною та матір’ю, коли жінка не турбується про заробляння грошей чи інші життєві проблеми, вирішення яких повністю бере на себе чоловік. То ж, чи дійсно доцільно виключати батька з процесу прийняття рішень? На жаль, є історії, коли чоловік сам змушує жінку зробити аборт, але це вже не питання самого аборту, скільки проблема стосунків ー жінка знаходиться у повній залежності чоловіка. Так само і ситуації, коли неодружений чоловік йде від жінки, дізнавшись про її вагітність.

По-друге, продовжуючи тему прав, пропоную згадати права самої зачатої дитини незалежно від стадії її розвитку. “Ембріон/плід не має прав” скажуть нам прочойсери. Але чи маємо право втручатися у долю іншої людини? Про це писала філософ Філіппа Фут, яка стверджувала, що аборт ー це наше втручання у життя та долю іншої людини. Тобто, вагітність ー це природний процес, який за відсутності певних проблем, має завершитись народженням, нова людина отримує своє життя. Якщо ж ми проводимо аборт, ми втручаємось у долю людини, яка мала народитись, вбиваємо її, це лишається на наших руках та совісті. Таким чином ми порушуємо фундаментальне екзистенційне право кожної людини ー право на невтручання. Саме тому будь-які маніпуляції з людським життям є злочином, адже не дають окремій людині жити її життя, змушуючи її страждати від волі інших. Це питання філософії та етики, яке не входить у релігійний дискурс, але в той же час має звернути увагу на те, що йдеться про людину та її життя.

Філіппа Фут — англійський філософ, що працювала переважно в області етики.

Говорячи про права батька, мається на увазі ситуація вагітності, яка наступила внаслідок добровільного сексуального зв’язку в рамках шлюбу чи поза нього. Коли мова йде про зґвалтування, про батька тут говорити недоцільно, максимум ー про права ненародженої дитини. Але в той же час, під час зґвалтування було порушено право жінки на невтручання та на її гідність, що робить таку ситуацію нетиповою для розглядання прав батька. Стосовно прав ненародженої дитини тут може бути полеміка, але факт лишається фактом: жінка навіть не погоджувалась на статеві зносини, тому в таких ситуаціях підхід має бути дуже обережним та індивідуальним. Одні жінки одностайно захочуть зробити аборт, аби ніщо не нагадувало про те, що сталося, інші ー можуть знайти сили виносити, але не виховати дитину. 

«Контрацептиви не дають 100% захисту, тому легше зробити аборт»

Не дивлячись на зростаючий інтерес населення до теми сексу, контрацепція й досі є темними та непрохідними хащами. З одного боку велика кількість фахівців та блогерів безперестанно говорять про різні види контрацепції, а з іншого ー далеко не кожна “сексуально обізнана” людина користується ними. Причин дуже багато: небажання витрачати гроші на презервативи, витрачати час і ще більше коштів на пошук хорошого гінеколога, який призначить правильні препарати, сподівання на те, що “пронесе”, “з презервативом не подобається” і т.д. Ймовірність завагітніти у кожної пари різна: одні можуть не використовувати жодної контрацепції, а секс завершувати еякуляцією не в піхву, а хтось може завагітніти від одного порваного презервативу. Саме така неоднозначність і спричиняє сподівання багатьох людей на те, що їм кожного разу буде щастити, а аборт не уявляється чимось реальним, адже більшість впевнена, що “зі мною такого точно не станеться”. 

Також часто можна почути, що контрацепція не захищає на всі 100% і тому сенсу вона не має. У чому проблема? Якщо ми говоримо про презерватив, то він не дієвий в тому випадку, якщо термін придатності минув, його зберігали у неналежних умовах або було одягнено неправильно, від чого він спав/порвався. Тобто, недієвість презервативу зумовлена людським фактором. Або можна почути байки, що сперматозоїди можуть проникнути через кондом. У виготовленні презервативів використовують латекс та інші схожі матеріали, які не пропускають навіть маленьку статеву клітину. Перед випуском партії на продаж, кожний виріб тестують і перевіряють на придатність. Сам по собі презерватив є найбільш надійним контрацептивом з 98-99% захисту, який може підвести лише за рахунок людського фактору. 

Багато міфів є про гормональну контрацепцію для жінок: оральні контрацептиви, спіралі, пластирі тощо. Їх дійсно потрібно довго підбирати, перед здати багато аналізів, постійно відвідувати огляди та консультації фахового гінеколога. Але якщо все зробити правильно, гінеколог призначить саме ті препарати, які підходять конкретній жінці. Страшилки про вплив гормонів на жінку залиште в минулому ー сучасна медицина створює мікродози гормонів, які виконують контрацептивну функцію та не шкодять жіночому організму. Звісно, лише за умови правильного індивідуального підбору. Самостійно їх обирати заборонено! На крайній випадок, після сумнівного зв’язку можна прийняти екстренну контрацепцію, яка не дає можливості закріпитися заплідненій клітині на стінці матки. Це є сильним ударом на жіночий організм, проте це значно безпечніше за аборт (якщо такі заходи використовують єдиноразово). 

Є люди, які вважають використання контрацепції неприйнятним, адже вона запобігає зачаттю, тобто, хтось може назвати це певною мірою вбивством. Чи це так? Яйцеклітина та сперматозоїд самостійно не здатні створити життя, людини лише з однієї з цих клітин не вийде. Зародження життя починається саме у момент злиття цих двох клітин. Ми не можемо “абортувати” тисячі дітей, використовуючи презерватив чи оральні контрацептиви, тому що дитина починається від моменту зачаття. Тезу про право на невтручання можна використати таким чином, що запобігання зачаттю є втручанням у долі багатьох людей, які могли б народитись. Резонно, проте в цьому випадку ми говоримо про гіпотетичне втручання, яке не стосується конкретного життя. А аборт це завжди конкретна дитина та її доля. Цю тему можна обговорювати довго і знаходити безліч раціональних та не дуже аргументів, але контрацепція саме для того і створена, аби мінімізувати нещасні випадки, які завершуються абортом чи покинутою дитиною. Ставлення до цього лишається на розсуд кожного. Проте саме ігнорування засобів контрацепції часто призводить сьогодні до абортів. 

«Аборт — не вбивство, а такий же природний механізм, як перинатальна смертність»

Перинатальна смертність ー це загибель дитини в утробі матері, викидень/мертвонароджений, або смерть немовля протягом місяця після народження. Викидень трапляється на ранньому етапі розвитку (до 20 тижня), якщо дитина загинула після 20 тижня ー вона мертвонароджена. Причини таких втрат можуть бути різними, але якщо загибель дитини наступила внаслідок цілеспрямованих маніпуляцій, це вважається абортом. Тобто, нібито немає різниці у причинах, якщо сам процес однаковий. Також, прихильники абортів можуть посилатися на природну селекцію ембріонів і велику кількість їхньої загибелі внаслідок недосконалості. Про що йдеться? 

Насправді ми не можемо знати точно, скільки яйцеклітин було запліднено, перш ніж жінка завагітніла, адже протягом першого тижня після запліднення велика частина ембріонів “відсіюється” ще до моменту імплантації в матку. Це своєрідний механізм природного відбору, який дає можливість розвинутись найбільш генетично сильному ембріону. Про це свідчить і той факт, що при штучному заплідненні жінка не може завагітніти відразу і від підсадки одного ембріону. Ця теза може слугувати контраргументом до релійгійного сприйняття зачаття як моменту зародження самої душі. Або ж це сильна теза в тих випадках, коли аборт роблять через проблеми з розвитком плода. Мовляв, природний відбір руками людини. З одного боку все дуже чітко і зрозуміло, навіть може похитнути релігійну картину світу. Але що ж можна сказати у відповідь?

Дійсно, кожному з нас пощастило стати саме тим найвигіднішим набором генів і не зникнути вслід за іншими ембріонами, яких наша мати могла втрачати багато разів, сама цього не усвідомлюючи, адже цей процес в силу дуже ранніх термінів проходить непомітно і є звичайним природним механізмом, який зацікавлений у тому, аби наш вид не лише вижив, а й міг розвиватися далі. Проте, чому все-таки недоцільно порівнювати загибель дитини внаслідок природної селекції та аборту? Тут знову повертаємось до пункту 3 і тези Філіппи Фут про право на невтручання. Велика кількість дітей, яка не народилась внаслідок природних механізмів, мали таку долю, скажімо так. Як і кожний з нас не знає, коли помре, так і ті ненароджені люди нічого не знали про те, що мали народитись. Той факт, що ембріон закріпився у матці і почав свій розвиток, а тим паче, якщо він не помирає на ранніх етапах вагітності, свідчить про його “вигідність” природі, або ж про його долю бути народженим. Так, статистика перинатальної смертності говорить і про загибель дитини після народження. Але це, на щастя, винятки, а не правило, і часто може залежати не від “внутрішніх збоїв”, а зовнішніх факторів.

Тобто, якщо порівнювати аборт з природним відбором, то називаймо все своїми іменами ー це звичайнісінька євгеніка, говорити про яку люди сьогодні дуже бояться, проте часто не проти прибігти до її методів. Найважливіше, що потрібно тут підкреслити ー смерть дитини в утробі чи після народження без зовнішнього втручання відбувається внаслідок непідконтрольних нам причин. Аборт же, якщо це не медичні показання, це загибель дитини внаслідок бажання матері/батька/обох. Звісно, бажання тут використовується не у позитивній конотації, а лише як констатація факту, який є визначальним у розрізнення природної селекції та людського втручання. 

«Планета переселена, ресурсів не вистачає, йдуть війни, бідна країна ー народжена дитина приречена на страждання»

Проблеми екології та війн дійсно існують, природних ресурсів стає все менше, а якщо ми говоримо про Україну, безперечно постає і економічне питання. Невже ми такі нарцистичні, що готові дати життя дитині у цьому жахливому світі? Найбільш “прогресивні” західні активісти й взагалі наголошують, що народження дітей ー це справжній злочин проти планети. Земля в наш час дійсно виснажена, а екологічні проблеми створюють все більше викликів для сучасного людства. Та чи дійсно нові покоління стануть причиною нашого кінця?

Сучасна “зелена” агітація як вона є

Нам цього точно не знати, але можемо помислити про це. Чи дійсно нас чекає перенаселення? Питання доволі неоднозначне. В той час, як Європа та США закликають не народжувати дітей, а населення в цих частинах світу все стрімкіше старіє та зменшується, на Сході та в Африці демографічної кризи не спостерігається. Питання про долю західної цивілізації з’являється саме по собі. До того ж, науковці далеко не перший рік б’ють на спалах про зменшення фертильності як у жінок, так і у чоловіків. Особливо це стосується розвинених країн, де більша кількість населення живе в містах, що є причиною багатьох проблем зі здоров’ям як через міську екологію, так і через урбанізований стиль життя, який характерний хронічним стресом. Але те саме засмічення планети пластиком так само є причиною зниження фертильності і в інших місцевостях. Все частіше люди починають користуватись контрацепцією. Так, тут мова знову ж таки йде про розвинені західні країни, але йде активна популяризація контрацепції і в інших регіонах, що у перспективі стане причиною меншої народжуваності. До того ж, не забуваймо про активно зростаючу популярність чайлдфрі та взагалі ідеї самотності. Загалом, вже не перший рік демографи та соціологи говорять про те, що зменшення населення, яке вже почалось на Заході, настане і в інших регіонах. Пік народжуваності настане орієнтовно в середині 21 століття. після чого почне знижуватись.

Питання ресурсів стояло перед людством завжди і сьогодні наука має на меті забезпечити їхню наявність та доступ до них людей. Звісно, це складні і довготривалі процеси, які не врятують людство в один момент, але які мають на меті вирішити наявні проблеми. Активна розробка та впровадження альтернативних джерел енергії тому свідчення, хоча і воно матиме свої негативні наслідки. Ми можемо спробувати уявити собі ідеальний світ достатку без війн, але людська цивілізація завжди саме так і розвивалась ー шукаючи нові території та ресурси. Я не кажу, що немає жодних проблем, але наголошую на тому, що світова спільнота, політики та науковці ніби в курсі того, що у нас проблеми і намагаються з цим ладнати. А нам потрібно усвідомити проблему і знайти побутові рішення, які б її спиняли.

Дуже неоднозначно звучить аргумент про бідність України (якщо ми беремо наш контекст) як причину не народжувати. Наша країна і так невпинно втрачає людей на війні, через еміграцію та складні проблеми зі здоров’ям. Більшість наших сфер страждає від нестачі молодих умів, які б дали Україні новий виток розвитку, в тому числі економічного. Зараз ми молоді та сильні, але якщо ми не залишимо нащадків, це стане причиною того, що: населення буде зменшуватись, а відсоток здорового населення робочого віку ставатиме ще нижчим. Старші покоління старітимуть і не могтимуть докладати ті знання та зусилля, які потрібні хоча б для підтримки стабільності. 

Якщо ми хочемо жити у сильній та розвиненій країні, ми маємо дбати в першу чергу про її головний ресурс ー про людей. Народжувати дітей і не одного на сім’ю, а мінімум 2-3; створювати актуальну сімейну політику, яка підтримуватиме молоді родини, а не змушуватиме виїжджати на заробітки; розвивати науку і вимагати цього від держави, аби молоді науковці не шукали щастя за кордоном; створювати вигідні умови для розвитку молодих людей, покращувати освіту, допомагати малому і середньому бізнесу. Але ніщо з цього не буде дієвим, якщо у нас не буде вдосталь активного населення. Так, це складна і довгострокова задача, але саме вона допоможе вийти з економічної кризи, а зменшення народжуваності лише сприятиме їй. До того ж, не забуваймо про заміщення населення: в країну, де не вистачає власного населення для закриття всіх робочих місць, будуть приїжджати ті, хто готовий виконувати будь-яку роботу. Україна поки що не страждає від такої навали мігрантів, як Європа, але це чудовий шанс задуматись над нашим майбутнім. 

Підсумки.

Розглянутими тезами тема абортів не завершується, цей список можна продовжувати дуже довго, але наразі обмежимось цим. У кожної людини своє ставлення до абортів, яке зумовлено багатьма факторами, які формували світосприйняття людини. Але що можна сказати точно ー тема дуже складна та неоднозначна, вона потребує дуже уважного та детального розгляду. Дискусії про “дозволитиーзаборонити” вже давно не призводять до конструктивних висновків, а ще більше поляризують суспільство. На жаль, аборти сьогодні стали потужним політичним інструментом, який використовують для різних ідеологічних маніпуляцій, і за яким губиться реальна причина, на яку треба звернути увагу. А саме ー утилітарне ставлення до сексу, розглядання сексу та вагітності в рамках “прав”, криза сім’ї та стосунків між статями взагалі, відкидання етичних та моральних питань як непотрібних. 

Джерела:

Тексти:

Опис, 3D-моделі та фото дитини на кожному тижні вагітності.

Природна селекція ембріонів

Наукова стаття про здатність плоду відчувати біль до 24 тижня

Інтерв’ю доктора медичних наук Морін Кондік про здатність плоду відчувати біль

Аборт не вбивство?

Чи настане перенаселення планети?

Зменшення кількості населення

Відео:

Гінеколог про те, як проводиться аборт і які наслідки він має

Гінеколог про наслідки аборту + демонстрація на макетах

Якщо вам сподобався цей матеріал – ви можете поширити його в соцмережах