Ось і настав цей чудовий день — 8 березня. Сьогодні феміністки виходять на марш, висуваючи свої вимоги до влади. Вже традиційно однією з найважливіших є ратифікація Україною Стамбульської конвенції, яка подається не лише фемтабором, а й загалом ліволібералами як панацея від “гендерної нерівності” та “гендерно зумовленого насилля”, які є головними причинами насильства стосовно жінок. Окей, розберімося в цій новомові.

У останні роки в публічному просторі все більше почали говорити про «необхідність» перенесення святкування Різдва з традиційної для православних дати 7 січня на 25 грудня. Різні соціологічні опитування демонструють «готовність» до цього українців, а «фейсбучні експерти» наводять свою аргументацію різного ступеню дилетанства. Я, як практикуючий православний та кандидат філософських наук, хочу навести аргументи ЗА святкування Різдва 7 січня.

Наближаються президентські вибори в США, за якими спостерігає (з надією або страхом) весь світ. Нас, як україноцентристів, вони, в першу чергу, цікавлять з точки зору національних інтересів саме України.

І тут перемога демократів нічого позитивного нам не несе. У кращому разі вона означатиме збереження курсу на напів-підтримку проти РФ у поєднанні з істеричним нав’язуванням лівацького порядку денного. У позитивні зрушення можуть вірити хіба  «прогресивні» націонал-ліберали з Фейсбуком замість мозку.

Події останніх днів сколихнули політично активну частину українського суспільства і продемонстрували відсутність однозначної прагматичної позиції у більшості українців, а також їх вкрай поверхневе знайомство з ситуацією навколо Нагірного Карабаху та в питаннях вірмено-азербайджанських стосунків. Давайте трохи спробуєм це виправити.

Творческий отпуск прошел ровно в тот момент, когда в процессе поедания интернет-контента я наткнулся на материал украинских анархистов на сайте с многообещающим названием «Нигилист» про, внезапно, украинских ультраправых.

Нещодавно побачив цікаве соціологічне дослідження «Кому більше довіряють українці», результати якого хотів би проаналізувати у цій статті. Але спочатку процитую саме дослідження: «Найчастіше громадяни України

Останнім часом вереск різноманітної ліберастичної публіки спрямований проти українських правих набуває все більш «патріотичного» характеру. Мовляв, всі супротивники содомітських шабашів – «агенти Москви»; «права людини» (під якими маються на увазі виключно прав секс-меншин та членів етнічних мафій) дорівнюють базовій національній ідеї; антиукраїнські ідеї висловлені українською чарівним чином стають ледь не націоналістичними, а «самостійність» дорівнює чіткому виконанню вказівок з Брюселю (ну й з амбасади США теж, доки там сидять представники демпартії, звісно).

11 серпня кандидат в президенти США від Демократичної партії Джо Байден оголосив про свій намір зробити віце-президентом Америки Камалу Харріс у випадку, якщо він виграє вибори.

Вона була обрана кандидатом на посаду віце-президента нещодавнім партійним з’їздом Демократичної Партії США та, звісно, самим Джо Байденом (можливо). Подейкують, що представники ДемПартії добилися від Байдена обрання темношкірої жінки на цю посаду аргументуючи тим, що в іншому випадку це закінчиться поразкою Байдена та Демократичної Партії в цілому.

Ситуація з безвідповідальністю та халатністю у Свято-Феодосіївському чоловічому монастирі Києва, який є однією із трьох обителей, підпорядкованих ПЦУ, поза сумнівом, вимагає детального розгляду. Як стало

Історія циклічна. Банальна, клішована фраза, за якою ховається гіркий урок, який людство ніколи не могло вивчити. Головною відміткою циклу є точка, де все закінчується і все починається. Кінець Калі-Юги і початок Нової Ери. За Геноном, ця доба відображається настільки розлого, що ми навіть не здатні осягнути її масштабів.

Доля Олексія Прокоповича Береста повинна стати важливим символом. Все життя він поводив себе мужньо та шляхетно: захищав підлеглих в страшні роки війни, здійснював військові подвиги, боровся за справедливість, піклувався про близьких та загинув, рятуючи безпорадну дитину. В ньому повністю була проявлена аристократична вдача справжнього українця – козака.

Громадяне України!

Всім Вам, козаки і громадяне України, відомі події посліднього часу, коли джерелом лилася кров кращих синів України і знову відродившася Українська Держава стояла коло краю загибелі…

Українську історію важко уявити без її духовної складової – історії релігії й церкви. Від часів Київської Русі важливими духовними, культурними та економічними центрами були монастирі. 

Езра Паунд — поет, перекладач-новатор, засновник західного літературного модернізму, одна із значних фігур англо-американської літератури XX століття. Підданий гонінням і ув’язненню геній, що залишив одних листів понад 300 тисяч, незламно дотримувався своїх переконань і був найбільш діяльним з Апологетів Нового Ренесансу.

Начнем мы, наверное, с самого начала. А именно с вопроса – кто такой ребенок и Левиафан, как он с ним связан и почему он убивает его?

А ребенком у нас выступает либеральная демократия, в то время как Левиафаном, что дал рождению этому ребенку – национализм.

Вопреки тому, что в нашем социальном дискурсе считается, что либерализм и национализм – противопоставляющие друг друга явления, они невероятно тесно связаны друг с другом. Сам Харари это признает, только вот, видимо, не до конца понимает почему это актуально до сих пор.

Так почему же?

За усією тою антифашистською хуйнею, що відбувається у Києві протягом останніх років, стоїть певна особа Х, яка тривалий час була фактично одним з польових командирів антифи в Києві. Особа яку стратегічно переграти у вуличній герильї міг тільки Орест Квач.