Концепція трудової монархії В’ячеслава Казимировича Липинського не є ані застарілою, ані не реалістичною, навпаки, при належному осмисленні в постіндустріальній оптиці вона відкриває шляхи для вирішення проблем актуальних ситуацій формування постіндустріального суспільства. По суті вона може бути використана як ідеологічний стержень не тільки для вирішення актуальних проблем державотворення, але й для реалізації стратегії випереджаючого розвитку.

Світогляд Тараса Григоровича Шевченка завжди був предметом палких суперечок , не стільки літературознавчого скільки ідеологічного забарвлення. Найбільше напруження мало місце між двома полярними токами зору: марксистською, широко представленою не тільки в радянському шевченкознавстві але й в межах народницько-соціалістичної течії українського руху, та націонал-традиціоналістської, яскравим репрезентантом якої можна вважати доктора Дмитра Донцова.

У останні роки в публічному просторі все більше почали говорити про «необхідність» перенесення святкування Різдва з традиційної для православних дати 7 січня на 25 грудня. Різні соціологічні опитування демонструють «готовність» до цього українців, а «фейсбучні експерти» наводять свою аргументацію різного ступеню дилетанства. Я, як практикуючий православний та кандидат філософських наук, хочу навести аргументи ЗА святкування Різдва 7 січня.

Невід’ємною частиною індоєвропейської традиції є ідея священного монарха.

Можливо, даний елемент притаманний прімордіальній Традиції в цілому. Це твердження неодноразово намагалися оскаржити і навіть висунути ідею про те, що індоєвропейцям властивий певний «республіканізм». Однак, це не відповідає ні даним академічної науки, ні традиційним даним, отриманим з таких джерел як міфологія.

Философия обоснования права монархам править имеет самые разные истоки. Мы, будучи европейцами, что покоряли весь мир на протяжении сотен лет, слишком стали европоцентричными, а монархисты из наших краев мало выходят за рамки традиционной европейской философии «Божественного права». В то же время, Восток богат своими традициями, историей и мыслителями, о чем мы крайне часто забываем. 

Історія циклічна. Банальна, клішована фраза, за якою ховається гіркий урок, який людство ніколи не могло вивчити. Головною відміткою циклу є точка, де все закінчується і все починається. Кінець Калі-Юги і початок Нової Ери. За Геноном, ця доба відображається настільки розлого, що ми навіть не здатні осягнути її масштабів.

Поки телевізори та інтернети заповнюють голови українців «томосіаною» (що, безперечно, дуже добре) я розповім вам про те, якою Церкву нам усім хотілося б спостерігати у аспекті економічному.

Серен К’єркегор не часто приваблює увагу дослідників в якості політичного філософа. Один з «батьків-засновників» сучасної філософії сприймається як метафізик, богослов-фахівець з філософської антропології або естетики, але аж ніяк політичний філософ. Парадоксальним чиномйого соціально-політичні погляди найбільше привертали увагу дослідників радянської доби, які прагнули розкрити «реакційну сутність релігійного філософа».

Серед численних вдалих і не дуже романів та оповідань Стівена Кінга, особливу увагу завжди звертають на семитомник «Темна Вежа», яку сам автор назвав своїм magnum

Начнем мы, наверное, с самого начала. А именно с вопроса – кто такой ребенок и Левиафан, как он с ним связан и почему он убивает его?

А ребенком у нас выступает либеральная демократия, в то время как Левиафаном, что дал рождению этому ребенку – национализм.

Вопреки тому, что в нашем социальном дискурсе считается, что либерализм и национализм – противопоставляющие друг друга явления, они невероятно тесно связаны друг с другом. Сам Харари это признает, только вот, видимо, не до конца понимает почему это актуально до сих пор.

Так почему же?

Свята мучениця імператриця Олександра Римська займає особливе місце в історії християнського світу та церкви. Вона є однією з тих знакових постатей, які знаходяться на межі вмираючого античного світу та нової християнської цивілізації, яка народжувалась на крові мучнів нової віри – в прямому сенсі слова.
Характерно, що навіть навколо ідентифікації її особи не припиняються палкі суперечки істориків, як світських так і церковних. Тим не менш, неможливо відкидати її величезне значення в історії церкви та глибоке і масове шанування її вірними, як на Сході так і Заході.