Після того як Британія та Європа попрощались з останнім представником великого покоління європейської вищої аристократії — Філіпом, герцогом Единбурзьким, — хочеться нагадати найголовніші факти, які характеризують цього видатного чоловіка.

Концепція трудової монархії В’ячеслава Казимировича Липинського не є ані застарілою, ані не реалістичною, навпаки, при належному осмисленні в постіндустріальній оптиці вона відкриває шляхи для вирішення проблем актуальних ситуацій формування постіндустріального суспільства. По суті вона може бути використана як ідеологічний стержень не тільки для вирішення актуальних проблем державотворення, але й для реалізації стратегії випереджаючого розвитку.

Спільнота ЛГБТ настільки сильно заполонила інформаційний простір, що про них не чули хіба що найстаріші жителі покинутих селищ. Ледь не щодня трапляються різні новини про дискримінацію гомосексуалів у школі, на роботі, в особистому житті і т.д. Щороку влаштовують «прайди», до яких суспільство потроху звикає, а молодші покоління вже зростають з думкою про те, що гомо- чи транссексуалізм — це норма, поки старші впевнені в тому, що таких людей треба лікувати. То що ж з цього правда і чи дійсно гомосексуалізм можна вважати хворобою?

 Журналісти з британської газети Daily Mail опублікували велике розслідування, яке розкриває ряд компрометуючих Байдена-молодношо фактів. «Катарсис» приводить найцікавіше зі статті Daily Mail та найбільш «пікантні»

Україно-вірменські стосунки останнім часом перетворилися на об’єкт багаточисельних спекуляцій, які переслідують своєю метою максимально погіршити стосунки двох народів. До того ж, погіршити в інтересах цілком конкретних третіх сил.

Зазвичай використовується досить примітивна аргументація, наприклад для анти-вірменської агітації серед українців використовують такі аргументи як членство Вірменії в ОДКБ, неадекватна позиція її політичних еліт в кримському питанні, або об’єктивно існуюча залежність від Росії. Окремим пунктом йде порівняння ситуації в Карабасі з війною на Сході України. Характерно, що палкі «адепти територіальної єдності» чомусь не згадують про проблему турецької окупації Північного Кіпру, яка значно більше нагадує українську ситуацію, ніж вірмено-азербайджанський конфлікт.

«Не можна бути трохи лівим, як і не можна бути трохи хворим на рак. Лібертаріанство, як і класичний лібералізм і різні форми націоналізму, що позбавлені правого світоглядного ядра, приречені на трансформацію в чисте лівацтво» — Едуард Юрченко у своїй новій статті критикує лібертаріанство з правих позицій.

Ось і настав цей чудовий день — 8 березня. Сьогодні феміністки виходять на марш, висуваючи свої вимоги до влади. Вже традиційно однією з найважливіших є ратифікація Україною Стамбульської конвенції, яка подається не лише фемтабором, а й загалом ліволібералами як панацея від “гендерної нерівності” та “гендерно зумовленого насилля”, які є головними причинами насильства стосовно жінок. Окей, розберімося в цій новомові.

Останнім часом мала місце дискусія щодо особистості легендарного борця за незалежність України ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурга, більш відомого українській громадськості під псевдо «Василь Вишиваний». Деякі «діячі», жалюгідні імена та прізвища яких не гідні згадки поруч з ім’ям Його цісарської Високості, у черговий раз спробували підняти брудну тему його нібито «нетрадиційної» сексуальної орієнтації. Більш того, вони спробували надати цьому ледь не ідеологічного значення, зв’язавши цю брехню з ЛГБТ-проблематикою.

Це хтось таки мав написати. Можна було б викласти цю статтю в спеціалізованій методичці (так, ми любимо темники )– але чому б не погратися у відкрите суспільство? Ми пропонуємо вам кілька базових рекомендацій, як сперечатися з ліволібералами

Невід’ємною частиною індоєвропейської традиції є ідея священного монарха.

Можливо, даний елемент притаманний прімордіальній Традиції в цілому. Це твердження неодноразово намагалися оскаржити і навіть висунути ідею про те, що індоєвропейцям властивий певний «республіканізм». Однак, це не відповідає ні даним академічної науки, ні традиційним даним, отриманим з таких джерел як міфологія.

Наближаються президентські вибори в США, за якими спостерігає (з надією або страхом) весь світ. Нас, як україноцентристів, вони, в першу чергу, цікавлять з точки зору національних інтересів саме України.

І тут перемога демократів нічого позитивного нам не несе. У кращому разі вона означатиме збереження курсу на напів-підтримку проти РФ у поєднанні з істеричним нав’язуванням лівацького порядку денного. У позитивні зрушення можуть вірити хіба  «прогресивні» націонал-ліберали з Фейсбуком замість мозку.

Події останніх днів сколихнули політично активну частину українського суспільства і продемонстрували відсутність однозначної прагматичної позиції у більшості українців, а також їх вкрай поверхневе знайомство з ситуацією навколо Нагірного Карабаху та в питаннях вірмено-азербайджанських стосунків. Давайте трохи спробуєм це виправити.

11 вересня 1973 року в Чилі відбулась національна військова революція.

Щоб зрозуміти її важливість в історії варто згадати, в яких умовах вона відбувалась.

Зрадники, що захопили ключові позиції в політичному естеблішменті США тільки що примусили армію до капітуляції у війні, яку вона виграла. Франція ще не могла оговтатись від наслідків більшовицького бунту 1968 року. Світом поширювалась перша хвиля анти-білого расизму (під лицемірними “анти-расистськими” гаслами). Латинська Америка була охоплена хвилями ультралівого тероризму. Більшість молоді та інтелігенції співчувала лівкам, а західним світом тільки що прокотилась «сексуальна революція», що підривала засади християнської моралі.

Творческий отпуск прошел ровно в тот момент, когда в процессе поедания интернет-контента я наткнулся на материал украинских анархистов на сайте с многообещающим названием «Нигилист» про, внезапно, украинских ультраправых.

Нещодавно побачив цікаве соціологічне дослідження «Кому більше довіряють українці», результати якого хотів би проаналізувати у цій статті. Але спочатку процитую саме дослідження: «Найчастіше громадяни України

Философия обоснования права монархам править имеет самые разные истоки. Мы, будучи европейцами, что покоряли весь мир на протяжении сотен лет, слишком стали европоцентричными, а монархисты из наших краев мало выходят за рамки традиционной европейской философии «Божественного права». В то же время, Восток богат своими традициями, историей и мыслителями, о чем мы крайне часто забываем. 

Останнім часом вереск різноманітної ліберастичної публіки спрямований проти українських правих набуває все більш «патріотичного» характеру. Мовляв, всі супротивники содомітських шабашів – «агенти Москви»; «права людини» (під якими маються на увазі виключно прав секс-меншин та членів етнічних мафій) дорівнюють базовій національній ідеї; антиукраїнські ідеї висловлені українською чарівним чином стають ледь не націоналістичними, а «самостійність» дорівнює чіткому виконанню вказівок з Брюселю (ну й з амбасади США теж, доки там сидять представники демпартії, звісно).

11 серпня кандидат в президенти США від Демократичної партії Джо Байден оголосив про свій намір зробити віце-президентом Америки Камалу Харріс у випадку, якщо він виграє вибори.

Вона була обрана кандидатом на посаду віце-президента нещодавнім партійним з’їздом Демократичної Партії США та, звісно, самим Джо Байденом (можливо). Подейкують, що представники ДемПартії добилися від Байдена обрання темношкірої жінки на цю посаду аргументуючи тим, що в іншому випадку це закінчиться поразкою Байдена та Демократичної Партії в цілому.

Ситуація з безвідповідальністю та халатністю у Свято-Феодосіївському чоловічому монастирі Києва, який є однією із трьох обителей, підпорядкованих ПЦУ, поза сумнівом, вимагає детального розгляду. Як стало

Сучасна ліволіберальна революція в США є революцією «культурною», а не соціалістичною чи марксистською. Вона спрямована на дискредитацію і знищення абсолютно всього пласту американської історії і культури, що на цій історії базується. Цей наступ прикривається боротьбою з расизмом, шовінізмом, дискримінацією і неполіткоректністю. Мішенню «революціонерів» стали чисельні історичні пам’ятники і мистецькі твори, які символізують американську минувшину, одночасно пояснюючи, чому саме США стали країною №1 в світі. Мета очевидна – знищення усіх згадок про героїчне минуле Америки зламає історичну пам’ять і розірве незримі ланцюжки, що зв’язують «мертвих, живих та ненароджених». І це, в свою чергу, обрушить устої американської держави.

В цій статті мова піде про конкретні ознаки лівого заколоту в США, зокрема, про співпрацю Демпартії з різноманітними лівацькими організаціями і рухами, яких є чимало в теперішній Америці, про «Автономну зону Капітолійського пагорба» в Сіетлі, і про цікаві особливості ідеології американських ліваків.

В останні два тижні увага всього світу прикута до США. Мало кого лишають байдужим шокуючі кадри масових протестних маніфестацій, що полум’ям охопили кількасот американських міст. Мирні демонстрації в одному місці і агресивні виступи маніфестантів в іншому. Грабунки магазинів, захоплення будівель, акти вандалізму, бійки, і на довершення – поліцейські, що на колінах стоять перед натовпом. 

Коли поземною віссю Московії є горішнє Поволжя, то поземною віссю України є північно-східний берег Чорного моря. Коли в Московії величезна більшість рік тече на Північ,

Ходе-ходе батько Сталін бережком, Ходе-ходе батько Сталін бережком. Заганяє у комуну батіжком, Заганяє у комуну батіжком. (з народної приспівки) Неповторна і найповніша хроніка роботи НЕ

Начнем мы, наверное, с самого начала. А именно с вопроса – кто такой ребенок и Левиафан, как он с ним связан и почему он убивает его?

А ребенком у нас выступает либеральная демократия, в то время как Левиафаном, что дал рождению этому ребенку – национализм.

Вопреки тому, что в нашем социальном дискурсе считается, что либерализм и национализм – противопоставляющие друг друга явления, они невероятно тесно связаны друг с другом. Сам Харари это признает, только вот, видимо, не до конца понимает почему это актуально до сих пор.

Так почему же?

Більше контенту