Майло Янопулос: Як демократи втратили робітничий клас?

Якщо вам сподобався цей матеріал – ви можете поширити його в соцмережах

Я чув протестуючим не дуже весело в таку погоду. Соромно. Нещасні вівці. 

Насправді, я та моя команда знайшли паблік Facebook антіфа-групи перед цими протестами. Там вони дискутували, чи варто надягати маски, щоб сховати свої обличчя, при цьому використовували свої реальні Facebook-імена, щоб всі їх бачили. Ні, я не жартую, мої вороги просто охєрєнно тупі. Кляті ідіоти…

Ладно, давайте до справи…

Демократи абсолютно не розуміють, що з ними сталося на цих виборах. Але для мене це більш ніж зрозуміло. Демократи перетворилися з партії обивателів на партію рогоносців.

Колись цей виборець підтримував Демократичну партію. Цей чоловік важко працював в брудних та небезпечних умовах, часто коротив собі віку через хвороби та травми, заради Американської мрії – дати своїй родині краще життя. 

Цей тип чоловіка був та залишається хребтом цієї нації, і він нікуди не дівся, залишаючись на заводах та навіть у вугільних шахтах. Леваки вам гордо розкажуть, що хочуть вивести вугільні шахти з бізнесу. Але цей хлопець більше не вітається прогресистами і демократами. У них є новий улюблений виборець.

Ось він! Демократ останніх років. SJW-воїн. Він не працює або працює в сфері обслуговування, тому що він дуже зайнятий, скаржачись на життя. Він швидше за все приєднався до «Маршу жінок» в Вашингтоні, намагаючись підчепити одну з них.

Ці глибокі зміни демонструють масовий зсув у найлівіше крило політики, яке ми називаємо політикою ідентичності. Найголовніше – до якої групи меншин ти належиш та наскільки ти ображений. 

Білий робітничий клас несумісний з тими, хто зробив крок ще лівіше. З метушливими вчительками. З гордовитими професорами колледжей та ще гірше, з їх студентами з розмитими мізками, які кидаються лозунгами. З расовими дільцями, що називають їх «частиною проблеми» тільки тому що вони білі. Я не можу звинувачувати нікого, хто пішов подалі від лівих, а ви?

Давайте начистоту. Що втратили ліві? Білий робітничий клас відвернувся від своєї історичної моди голосувати за Демократичну партії під час цих виборів. Числа були приголомшуючими навіть для такого приголомшливого як я.

Я не хочу бути задротом, як ці невдахи з низьким тестостероном з Guardian або з жахливого FiveThirtyEight, але я повинен поділитися з вами деякими з ключових показників статистики з Pew Research. 

Білі, що отримали освіту в коледжі, проголосували за Дональда Трампа з різницею в 4%. Ця ситуація аналогічна тієї, що була з Митом Ромні. Це трохи бентежить як для правди, але ми маємо визнати, що ці нетямущі #NeverTrump люди – яйцеголові з колледжів. Доказ того, що колледж може зробити тебе тупішим. 

Але цифри щодо тих, хто НЕ закінчив коледж – вражають. Порогові 39% для Трампа! Це бентежить, пані та панове, так само, як мілленіалів триггерить постинг Пепе у Twitter. 

Давайте проясним одну річ. Без вищої освіти – не означає тупі. Це означає, що ви мудро обрали не платити 40 тисяч на рік, щоб слухати лекції про мікроагресії. Дехто з багатих та успішних людей в історії були з тих, кого виключили з коледжу, як мене, наприклад, або ті, хто взагалі туди ніколи не ходив, як багато хто з моєї команди у цьому турі. 

Вони розумніші – так само як я – ніж 90% людей в цій кімнаті. Вони вже набагато успішніше та вже мають роботу, яка приносить їм задоволення, і вони мають більший політичний та культурний вплив, ніж більшість в цій кімнаті.

Без образ! Але я кажу про те, що «без вищої освіти» не є синонімом слова «реднек» або «тупий ідіот». Відсотків 50 найбільш успішних людей, яких я знаю, не отримали диплому про вищу освіту.

Розкол серед усіх виборців теж дивовижний. Люди з вищою освітою пішли до Гілларі з різницею в 9%. У той час, коли люди без вищої освіти пішли до Трампа з різницею в 8%. Ми не бачили такого розколу з 1980-го року.

Таким чином, замість того, щоб думати категоріями «розумні проти тупих», спробуйте подумати про цей розкол в культурному плані. 

Якщо ми подивимось як голосували округи в спірних штатах – це показова історія. Трамп виграв Вісконсін, взявши 10 округів, які завжди були за демократами. Округ Кеноша був демократичним з 1872 року, але він пішов за Трампом. Подібні історії та округи існують у кожному штаті.

Факти демонстують дуже чітко, що ліві втратили білий робітничий клас. Білий робітничий клас завжди був оплотом Демократичної партії. Загалом тому, що демократи контролювали профспілки. Дуже давно, коли профспілки ще мали якесь призначення, демократи боролися за речі, які ми зараз цінуємо, типу сорокагодинного робочого дня або заборони дитячої праці. 

Як ви можете здогадатися, я був би не проти повернення дитячої праці, оскільки я не дуже люблю дітей, але навіть я загалом розумію, що нам всім буде краще, якщо діти будуть ходити до школи. 

Ліберали мають багато теорій на тему, чому робочі відмовились від них. Найбільш банальна з них – це зі старого запасу «вони всі расисти». Це абсурд… Ті округи, про які я недавно говорив, голосували за Обаму, більшість з них двічі. 

Вони також аргументують те, чому білий робітничий клас за них не голосував тим, що вони так зробили через злість. Вони голосували за кандидата-клоуна щоб нашкодити. Нашкодити усьому світу, який завдав їм шкоди. Це уривок з погано написаного роману, це мабуть написано десь в «Гаррі Поттері», позаяк це єдина книга, на яку міленіальні ліберали можуть посилатися. 

Знов ж таки, ця їх теорія, як і всі інші, божевільна. Американські виборці мали декілька варіантів, щоб висловити своє невдоволення системою. Вони могли голосувати за кандидатів від третіх партій, типу психічно хворої Джил Стайн або за літаючого в небесах Гаррі Джонсона. Може навіть за райдужного Джеба Буша. 

Або вони могли просто залишитися вдома. І здогадайтеся що? Демократи зробили це, застосувавши різні варіанти, у багатьох різних штатах. У той самий час намагання демократів підштовхнути республіканців голосувати за треті партії обернулися повним провалом. Навіть МакМаффін не виграв свій рідний штат Юта. 

Це був аргумент Обами. Він хвацько дав ляпаса тим самим людям, які за нього голосували в Пенсильванії, коли сказав:

“Вони відчувають гіркоту; вони чіпляються за зброю чи релігію, або за антипатію до людей, які їх не люблять, або за антимігрантські настрої, щоб пояснити свою фрустрацію”.

Яка чудова заява. Після того, як він це сказав, багато американців зрозуміли, наскільки їх президент дійсно був відірваний від них. Але виявляється відірван був не тільки Обама, але й уся їх партія. 

Давайте просто розглянемо цінності робітничого класу і ми побачимо, наскільки несумісні з сучасними лівими вони стали. 

Білий робітничий клас хоче роботу. Вони не хочуть застрягти, намагаючись звести кінці з кінцями на роботі з неповним робочим днем та користуватись державною допомогою. Вони хочуть гарно оплачувану роботу, якою могли б пишатися. Той тип роботи, який зник з Америки завдяки лівим.

Білий робітничий клас хоче безпеки. Вони хочуть трудитися, при цьому не хвилюючись, що їх родина у небезпеці через терористів чи злочинців. Це базові американські цінності, які були гарно проілюстровані Норманом Роквеллом. 

Одна з картин Нормана Роквелла – американського живописця.

Білий робітничий клас хоче свободи робити те, що вони хочуть. Якщо вони працюють довгу зміну, вони не хочуть чути від яппі (нащадки заможних родин, які роблять кар’єру, використовуючи сімейні капітали та зв’язки – прим. перекладача), що їм не можна пити багато содової. 

Вони не хочуть чути повчання, що вони не можуть насолоджуватися фільмами, де є голі цицьки і дупи. Вони не хочуть сідати за відео-ігри тільки для того, щоб послухати чергову лекцію про секс і насильство. Вони хочуть дивитися гонки NASCAR без лекцій про глобальне потепління від людей, які літають на приватних літаках.

І нарешті, вони хочуть свободи слова. Вони не хочуть, щоб їм хтось вказував, що вони можуть говорити, і не хочуть, щоб їх називали расистами або хтось розказував про те, що вони від відчаю чіпляються за Бога чи зброю, якщо вони не згодні з їх обраним політиком. 

Ви можете часто побачити, що робітничий клас насолоджується найбільш підривним мистецтвом. Мадонна, Мерелін Менсон, Guns & Roses. Це все мейнстрімні артисти, але це артисти, що апелюють, передусім, до робітничого класу. 

Що вони мають спільного – це те, що вони роздвигають межі пристойності та пробують нові та небезпечні ідеї. Як ваш улюблений педик Майло Яннопулос, вони завжди зневажали правлячу еліту, при цьому користуючись популярністю серед простих людей. 

Ось список цінностей сучасних демократів: 

Глобалізація. Гілларі хоче створити економічну зону без кордонів. Хто по-вашому найбільш страждає від глобалізації? Робітничий клас звісно, через депресію заробітної плати, стагнацію рівня життя та безробіття.

Соціальна справедливість. Політика ідентичності у центрі уваги політики соціальної справедливості, де жертви знаходяться у піраміді, а найбільш привілейовані люди на Землі – це білі. SJW-воїни, особливо на території кампусів, мають зухвалість підходити до шахтарів та читати їм лекції про їхню привілейованість. Якщо ви гетеросексуальний білий чоловік, не важливо наскільки ви бідний та наскільки погане у вас життя, забудьте про будь-які симпатії з боку лівих.

Іслам. Ліберали обожнюють іслам, загалом завдяки політики ідентичності. Навіть марш за права жінок йшов на чолі з жінками з покритими головами! Білий робітничий клас хоче безпеки для своїх сімей, але іслам несе в собі багато чого, крім безпеки. Подивіться на Європу! 

Все безкоштовно. Безкоштовна освіта, безкоштовний контроль народжуваності, безкоштовні Обамафони. Все це оплачується кимось і, зазвичай, не ультра-багатими. Це оплачують із зарплат робітників, які бачать, що вартість їх страховок стрімко зростає.

Контроль за висловлюваннями. Ліві хочуть контролювати слова та думки. Для них Америка повинна стати одним великим кампусом коледжу. Робітничий клас ненавидить мораль Гарварда і навіть моралб Університету Колорадо-Спрінгз.

Однак те, що ліві не цінують – це погляди та ідентичність виборців з білого робітничого класу всієї Америки. Останній виборчий цикл приніс нам найбільш порочну анти-білу риторику, яку ми тільки бачили за останні роки. Ви безсумнівно пам’ятаєте цих феміністок, які розмахують плакатами «я купаюся в сльозах білих чоловіків». Ви, ймовірно, бачили новини, які кричали на білих чоловіків кожного дня.

Той самий противний зверхній тон. Вони розмовляють з вами так, немов ви тупий собака, який насцяв на ковер п’ятий раз за тиждень. Коли це не спрацює, вони будуть звинувачувати вас у внутрішньому рабстві.

Я маю сказати, що я британський гей, сьогодні я тут як попередження з Європи, але я дивлюся як звичайні американці говорять про це і це зводить мене з розуму. Можна навіть сказати, що я ображен

Це саме той тип речей, що відправили Трампа в Білий дім. Чим більше і більше виборців будуть бачити Лену Данем, яка буде говорити про згасання білої раси… Тим більше республіканці будуть при владі.  

Багато років ліві та їх дегенеративні групи накшталт Голівуду, нью-йоркських медіа та університетів паплюжили цілу расу. При цьому, звісно ж, переконуючи нас, що раса – це всього лише соціальний конструкт.

В цій країні близько 200 мільйонів білих людей. Ви дійсно думаєте, що вони не втомляться від того, що ви будете їх дратувати, брехати про них, ображати їх та вони при цьому не будуть голосувати за те, щоб врятувати себе від вашого одіозного фанатизму? 

Ліві лаяли і піддавали остракізму величезний зріз населення, грунтуючись на кольорі шкіри. Якщо ви слухаєте це, і ви коли-небудь писали чи твіттили, що «білі чоловіки – це проблема», я хочу щоб ви знали, що наступні вісім років – це повністю ваша провина.

Найкращий спосіб це продемонструвати – зробити ось що: візьміть будь-яку пропаганду проти білих чоловіків, яку створили ліві, та замініть слово «білий» або «чоловік» іншою групою. «Я купаюсь в чорних сльозах» – пройшло б таке, ні? 

«Die cis scum» (вираз, який використовують деякі члени трансгендерної спільноти, щоб окреслити гетеросексуальних людей – прим. перекладача), соціальні медіа-активісти або не можуть це побачити, або відмовляються це визнавати.

Дещо подібне вийшло також з фемінізмом, як ви пам’ятаєте.

Таким чином, ліва Америка, тепер ви знаєте чому Трамп ваш президент. Ви маєте розуміти як він там опинився. Як ви тепер будете це виправляти? Ви перестанете проводити однобоку політику ідентичності? Чи відмовитесь ви від неї взагалі? Чи ви продовжити робити те, що робили до цього?

Цей дивний безпритульний хлопець Шая ЛаБаф абсолютно прав: «Він не розділить нас». Але ліві ліберали зможуть це зробити, і якщо ви подивитесь навколо, вони вже це зробили, розділивши людей на групи за кольором шкіри, сексуальною орієнтацією, статтю. 

Вони вже забули уроки доктора Кінга, який був би в жасі від політики ідентичності і, скоріш за все, голосував би за Трампа, як Кім та Каньє.

Ми боремося з тими, хто обурює культуру, хоча ми самі обурливі. І Трамп, і я – це відповідь на цю потребу.

Це вже за кілька годин після вступу на посаду Трамп почав працювати над тою політикою, яку він обіцяв під час виборів. Зараз почався відкат і ми використаємо його на свою користь, відновлюючи культуру цеглинка за цеглинкою. 

Я знаю, що дехто з вас вірять мені. Хоча я завжди доказував свою правоту, усе ще є хейтери, які будуть заперечувати те, що білий робітничий клас відмовився від демократичної партії повністю. Тому я хочу дозволити демократам самим сказати вам це, їхніми словами.

Це Селлі Бойнтон Браун, яка хоче бути головою Демократичного національного комітету і ось, що на її думку, має робити голова національного комітету:

“Моя робота полягає в тому, щоб слухати і бути голосом, закрити рот білим людям, коли вони хочуть щось заперечувати. Моя роботи – це впевнитися, що поки ті, хто має привілеї – закрили рти і слухають тих людей, які їх не мають. І ми підіймемо народ в цій країні так, що всі вони будуть рівні”.

Вона не Джил Стейн Демократичного національного комітету. Вона мейнстрімний лівак. Вони звучать точно як європейські політики зараз, але європейці не звинувачують за все білих загалом. Вони звинувачують свої власні народи: французів чи німців.

До того ж акцент на ісламі такий самий як в Європі. Виконавчий директор Ради ісламо-американських відносин сказав, що зупинка прийому мусульманських біженців в цю країну – це моральний еквівалент рабства.

Їх безумство поглиблюється. Раніше всі білі і тільки білі були расистами. Тепер також будь-яка політика, яка їм не подобається – це рабство. Успіхів їм у цьому за межами гостинних, Twitter’а та кампусів колледжей.

Ліві нічому не навчилися від того ляпаса, який отримали в ніч виборів. По факту, вони ще більше поглиблюють свою політику ідентичності.

Консерватори вже не просто погані расисти. Ми білі націоналісти та розпалювачі ненависті. І білі жінки і робітничий клас, які голосували за Трампа, також. Вони збільшили свою активність щодо генерації fake news, щоб доказати, як ми помиляємось. А їх головная зброя – це фейкові новини про злочини на ґрунті ненависті.

Америка має проблеми з фейковими новинами про злочини на ґрунті ненависті. Ліві завжди шукають привід для наступного обурення та інколи, коли тиск стає надто високим, вони намагаються його просто вигадати. Це як фантазія про зґвалтування в Університеті Віргінії, яку розганяв Rolling Stones. 

Цей тренд тільки посилиться після виборів. Фейкові напади на мусульманських жінок, здається, зараз у моді. Але це не новий тренд. Я написав статтю в травні 2016 року, де задокументував 100 фейкових злочинів на ґруні ненависті з усіх за останнє десятиліття. 100 з них! І авжеж, їх було більше, просто вони не стали надбанням громадськості.

Я підняв цю тему, тому що Колорадо-Спрінгз – частина цього списку. В 2015 році в чорні церкви приходили погрози, одна з яких посилалась на Ку-Клукс-Клан, а в іншій було сказано: «Чорна людина, будь обережна, ти мішень». 

Але є ще одна проблема. Цього злого расиста, який надсилав такі повідомлення, спіймала місцева поліція. Упс, виявилось, що це чорний хлопець! На жаль, це зростаюча тенденція в США – збільшення кількості сенсаційних, проте брехливих історій. Фейкові злочини на ґрунті ненависті – це типові fake news. 

Я згадав про справу про зґвалтування в Університеті Віргінії, яка була повністю сфабрикована, але завзято рознесена лівими медіа. Звісно, будь-хто з мізками знає, що культура насилля в кампусах – є міфом. Жодна з чотирьох жінок не буде зґвалтована в кампусі, а американські університети не небезпечніші, ніж понівечені війною африканські країни. Співчуваємо про це…

Політика ідентичності ніколи не об’єднує групи, на турботу про яких вона претендує. Вони лише призводить до все більшого шахрайства, щоб зайняти позицію наступною найбільшої жертви Америки. Якщо демократи продовжуть впадати у своє безумство, всі ці групи ввійдуть у все більш зростаючу сутичку за владу.

Звіно, я казав про це… Я написав статтю в 2015 році, яка називалась «Війна меншин», де описав, як різні групи всередині лівого руху будуть битися один з одним протягом наступного десятиліття.

Дещо з цього вже стало реальністю.

Одно з протистоять, яке я передбачив, було – інтернаціональні феміністки проти білих феміністок. Це вже почалося, коли білим жінкам з «Маршу жінок» сказали заткнутися та знати своє місце. Звучить як щось схоже на те, що хоче голова Демократичного національного комітету, чи не так?

Там буде набагато більше протистоянь. Трансексуали проти феміністок одне з тих, яке я з нетерпінням чекаю. Або, наприклад, білі геї проти решти ЛГБТ-спектра, що додають по три нових літери в назву кожного тижня. 

Найбільші протистояння відбудуться між тими ідентичностями, які ще навіть не існують. Може це будуть люди, які себе ідентифікують як фігурки LEGO, проти людей, які себе ідентифікують морськими авіаносцями. Це буде весело.

Ви маєте розуміти, про що я говорю. Політика ідентичності з’їдає сама себе і є надзвичайно руйнівною. Білий робітничий клас і Америка загалом відкинули політику ідентичності, обравши Дональда Трампа, але демократам все одно і вони будуть проводити ту політику, яку хочуть.

Хто з лідерів демократів не скотився до цього?

Я сказав сьогодні, що всі демократи звучать як божевільні, як та леді з кішками, яка хоче керувати Демократичною партією. Але дехто з них не скотилися в безумство разом з цими придурками. Ви здогадалися про кого йде мова? Це великі профспілки. 

Я не фанат профспілок. Я не думаю, що сьогодні вони служать тим цілям, як колись, коли вони намагалися дати робітничому класу більш справедливі умови. Я думаю, що у більшості випадків вони завдають шкоди конкурентоздатності та завдають шкоди самим робочим, який вони представляють.

Але лідери профсоюзів розумні. Вони знають, що дуже складно бути високооплачуваним головою профспілки, коли немає робочих, яких вони представляють. І це шлях на якому була Америка.

На цьому тижні лідери великих профспілок зустрілися з Дональдом Трампом і вони були в захваті від нього. Ви можете уявити, щоб лідери профспілок позитивно відгукувалися про республіканця? Чорт, навіть багато республіканців не говорить так про Татка. 

Ось їхня цитата про рішення Трампа відмінити Транстихоокеанське партнерство: 

“Цим рішенням президент зробив перший шлях до виправлення провальної політики, яку вели протягом останніх 30 років, яка обійшлася американцям мільйонами високооплачуваних робочих місць.”

Великі профсоюза вкладають гроші в Гілларі Клінтон, але самі крутяться навколо Трампа, тому що більше роботи в Америці – добре для всіх, включаючи великі профспілки.

Я хочу показати вам графік по економіці. Я знаю, що багато з вас думають, що у вас достатньо навчальних класів на тиждень, але це маленький брудний секрет про американських робочих, про яких ліві не хочуть, щоб ви знали. 

Червона лінія – це зростання середнього прибутку домогосподарств. Ура! Прибуток виріс на 43% з 2000 року! Але не поспішайте. Синя лінія – ріст з поправкою на інфляцію. Вона навіть трохи негативна у порівнянні з 2000-м роком, а в один момент різниця була навіть 10%.  

Ліві заявляють, що оздоровили економіку, але американські робочі, враховуючи поправку на інфляцію, отримують зарплати не більше ніж у 2000-му році. Це найбільша проблема, яка стоїть перед американською економікою, але ліві вважають за краще читати вам лекції про культурну апроприацію і мікроагрессію.

Повертаючись останній раз до графіку, щоб не знущатися над тими, хто не технарь, як ви думаєте, хто допомагає більше американським робочим? Бізнесмен, який заробив мільярди та створив тисячі робочих місць чи політики, які все життя провели в болоті? 

Я б хотів завершити свій виступ невеликими нотатками про тих чоловіків та жінок, про яких я говорив. 

Як у іноземця, у мене було більше зустрічей з робітничим класом в цьому турі, ніж будь-коли раніше. Вони були на моїх шоу, розмовляли зі мною і я приїхав, щоб більше узнати про них. Багато військових і ветеранів також потрапляють в цю категорію. 

Американські робітники загалом дуже достойні люди. Вони важко трудяться. Вони дуже відрізняються від мене і також відрізняються від більшості з вас. Незалежно від вашого бекграунду, ви не повинні дивитися зверхньо на американських робочих. Вони – це і є Америка.

Різниця між консерваторами та новою хвилею демократів у тому, що ми не вважаємо робітничий клас злом чи що їх треба контролювати та навчати їх правильно думати.

Їх турбують ті ж самі речі, що і нас. Сильна Америка, велика економіка, робочі місця для них і для вас, коли ви завершити навчання в своїї університетах, а також безпечне місце для життя.

Американська мрія – це паливо для робітничого класа. Мрія покращити економічну ситуацію і дати своїм дітям краще життя, ніж у них є зараз. 

У який-то момент у минулому демократи вирішили мріяти про нелегальних мігрантів, яким необхідно дати освіту замість того, щоб думати про працюючих американців, які заслуговують на дещо більше, ніж заводи, які закривають.

Цих американців я вітаю в партії Трампа. Це будуть дика їзда!

Посилання на оригінальний матеріал.

 


Якщо вам сподобався цей матеріал – ви можете поширити його в соцмережах