Езра Паунд. Поет і фашист

Якщо вам сподобався цей матеріал – ви можете поширити його в соцмережах

«Поет — антена раси. Він першим приймає енергетичні імпульси прийдешнього і передає всім» 

(с) Езра Паунд

Езра Паунд — поет, перекладач-новатор, засновник західного літературного модернізму, одна з найбільш значних фігур англо-американської літератури XX століття. Підданий гонінням і ув’язненню геній, що залишив одних листів понад 300 тисяч, незламно дотримувався своїх переконань і був найбільш діяльним з Апологетів Нового Ренесансу. Паунд з тих одиниць дійсно значимих діячів мистецтв минулого століття, які зберегли вірність правої ідеології після краху держав Осі у Другій Світовій війні.

Езра Вестон Луміс Паунд народився 30 жовтня 1885 року, в місті Хейлі, штат Айдахо, США. Закінчив Пенсільванський університет і Гамільтон-коледж, викладав в Індіані, через деякий час переїхав до Європи, де і мешкав (з перервою на більш ніж десятирічну «відпустку» до американської божевільні) до кінця свого життя.

Бунт

Я геть відкинути хотів би летаргію сьогодення
хотів би я
Надати тіням владних форм,
А мрії одягнути в плоть.

“Ви кажете, що краще мріяти ніж діяти?”
І так! І Ні!

Так! – якщо мріємо про велич звершень,
І в нас палкі серця і помисли потужні.

Ні! – коли в мріях бляклість квіточок,
Хвилин забарних споглядання, що мляво
Падатимуть, як перестиглий плід з дерев осінніх.
Невже нам жити й помирати тільки в мріях?
Всесильний Боже, вдихни життя до наших мрій.
Не лінощі – життя!

Так будьмо ми людьми для мрій,
Не легкодухами! Лакеї часу мертвого, вони чекають,
Коли минуле те воскресне
Й проллє бальзам на їхні світові скорботи.

Всесильний Боже! Якщо ми вже приречені
Не діями, а мріями самими жити,
Нехай від мрій оцих тремтить і знає світ:
Це ми – його володарі!
Якщо ми тіні, дай нам бути тінями такими,
Перед якими тремтів би світ і знав,
Що ми – всесильні, хоч ми лиш тіні!

Всесильний Боже! Коли вже люди
На блідих фантомів звиродніли
І для них є небезпечним денне світло,
Бо їх страшить шум невблаганних літ,

Тоді, о Боже, прошу Тебе: повстань
На хаос, з лиця землі зітри безсилу неміч,
Нових титанів духу сотвори, що зрушать гори.
І заново цей світ перероби.

Е. Паунд

З 1908-го Паунд влаштувався в Лондоні і взявся за бурхливу літературну діяльність – почав публікувати свої перші збірки віршів та перекладів італійських, китайських та японських поетів. Саме вільні переклади Паунда з китайської поезії стали для сучасної англо-американської літератури зразком того, що тепер відоме як верлібр, або «вільний вірш». Примикав свого часу до імажистів, далі на творчу зміну прийшов вортицизм (від «vortex» – вихор, образ, насичений динамікою).

Найважливішою, доленосною подією складної біографії Ездри Паунда став прихід до влади в 1922 році Фашистської партії в Італії. Поет гаряче підтримав ідеї Беніто Муссоліні, побачивши в ньому втілення мудрих і освічених диктаторів давнини. У 1924 році він переїжджає в Рапалло, і починає активну діяльність, проповідуючи і втілюючи синтез політичного життя з духовним.

Всі ці роки, Езра Паунд трудиться над головним своїм творінням, грандіозним за задумом епосом – Cantos (Пісні). Праця його життя, що залишилася незакінченою, але усе одно вражає своїм розмахом, була розпочата близько 1917 року, і виходила випусками з 1925 по 1970. Це «поема з дозою історії» в 116 розділах, довга але не повна. Вона охоплює періоди від найдавніших часів в історії Греції і Китаю до сучасності і являє собою спробу дати сумарний виклад справжніх цінностей людського досвіду.

У Cantos висвітлюються високе мистецтво Паунда як майстра вірша і його неповторне почуття поетичного ритму. Поет звертається не стільки до підсвідомості, скільки до надсвідомості читача, яка, власне, і має народитися під час сприйняття поеми. У тексті кожної пісні кружляють окремі рядки, цитати, імена, фрагменти справжніх документів, натяки на старовинні легенди – всі ті «світлоносні деталі», які Паунд черпав з «повітря живої традиції».

Сучасник Паунда зазначив, що Cantos – не що інше, як гра, мета якої – «магічне проникнення у віддалені часи і стани культури. Умілець Гри, грає, як органіст на органі, його клавіші й педалі охоплюють весь духовний космос, його регістри майже незліченні, теоретично на цьому інструменті можна відтворити весь духовний зміст світу».

Cantos Паунда вважається одним з найзначніших творів поезії модерну XX століття. Але безжалісний хід історії йшов своєю чергою. Настав 1939-й, насунулась Друга Світова. Нагадаємо, що Езра Паунд проживає в Фашистської Італії, і займається здійсненням власної естетичної програми. У ці роки в ньому міцніє переконання, що найвірніший шлях до розуміння сучасної історії – це вміння знайти в ній приховане протиборство «між лихварями і тими, хто бажає працювати на совість». Протистояння Англії і Франції з Італією поет сприймав як продовження цього протиборства.

Паунд вважав, що в разі поразки держав Антикомінтернівського блоку людство чекає епоха «запустіння смутного». Тобто продовжиться той розпад Західної цивілізації, що почався в результаті чотирьохсотрічного панування цивілізації лихварів. Тоді Езра Паунд почав боротися за мир. Так як він розумів і міг. Перш за все – за допомогою пропаганди.

Після того як Америка оголосила Італії війну, Паунд як громадянин Сполучених Штатів виступив по римському радіо з циклом радіозвернень до американських військ. Особисто кілька разів звертався до президента США з вимогами негайно припинити війну.

Езра Паунд 26 травня 1945 року, фото після арешту

У травні 1945 року Паунда заарештували і звинуватили в державній зраді, потім відправили у виправний табір під Пізою. Замість страти до нього був застосований старий як світ метод усунення неугодних – американські лікарі визнали його неосудним, і помістили до вашингтонської психіатричної клініки св. Єлизавети, де він провів тринадцять років. Така собі аналогія нейтралізації дисидентів у совку.

Репресії не завадили йому в 1948 році отримати вищу в англомовному світі Болінгеновську премію. Відзначили Езру Паунда за «Пізанські сantos», написані влітку і восени 1945 року в таборі для злочинців біля Пізи, де співвітчизники тримали його в клітці без даху. В «Пізанських cantos», підбиваючи підсумок праці свого життя, Паунд назвав себе «самотньою мурахою зі зруйнованого мурашника».

1954 року Хемінгуей, отримуючи Нобелівську премію, сказав, що вона насправді належить Паунду і що цей рік дуже підходить для звільнення поетів. У 1958 році, завдяки зусиллям інших відомих американських поетів і письменників, Паунда визволили з «лікарні». Після чого він негайно і назавжди виїхав до Венеції, де помер 1 листопада 1972 року та похований на відомому цвинтарі «Сан Мікеле».

Езра Вестон Луміс Паунд вніс величезний вклад в розвиток самої світової культури. Він був з породи першовідкривачів, тих, хто розсовує горизонти світосприйняття. Паунд вважав, що порятунок – в мистецтві, яке він розумів як засіб зв’язку. «Комунікація, – писав він, – мета всіх мистецтв». За допомогою творчості боровся з війнами, вважаючи їх симптомами ще страшнішої хвороби – розпаду єдиного культурного утворення, яким протягом століть був Захід. 

Назавжди прощаючись на палубі теплохода з батьківщиною, Езра Паунд віддав їй на очах кореспондента «Нью-Йорк Таймс» довгий Римський Салют…

P. S. Зараз на честь Езри Паунда названий CasaPound (дім Паунда) — неофашистський сквот в Римі та однойменна громадська організація. Майбутні активісти «Казапаунд» захопили колишню урядову будівлю у самому серці Риму на вулиці Наполеона ІІІ для того, щоб забезпечити житлом 20 італійських родин.

З тих пір минуло 17 років. Зараз цей рух налічує близько 5 тисяч осіб, а подібні сквоти існують в усіх найбільших містах Італії.


Якщо вам сподобався цей матеріал – ви можете поширити його в соцмережах