«Победят навсегда проигравшие». Про безсмертя, боротьбу і Warhammer

Якщо вам сподобався цей матеріал – ви можете поширити його в соцмережах

Натхненням до цих роздумів слугували рядки останньої строфи вірша Поета-проти-Часу SollarCrossа.

Но вертеть стрелку вспять не устанут

Против времени хода восставшие.

И когда в полночь все часы встанут —

Победят навсегда проигравшие.

Чудові слова, чудовий сенс вкладено у них. Але виникає питання: СоларКрос — утопіст чи фаталіст? Або чи можлива «перемога навіки» певного Природного Порядку, про який йде мова у його поезії?

Історія циклічна. Банальна, клішована фраза, за якою ховається гіркий урок, який людство ніколи не могло вивчити. Головною відміткою циклу є точка, де все закінчується і все починається. Кінець Калі-Юги і початок Нової Ери. За Геноном, ця доба відображається настільки розлого, що ми навіть не здатні осягнути її масштабів. Якщо дотримуватись класичної історіографії, то точка історичної сингулярності визначається кінцем цивілізації. Остання подія такого роду в Європі відбулася при падінні Західної Римської імперії. Фізичній смерті Риму передувала його духовна смерть за кілька століть до того і знайшла своє чітке відображення у занепаді нордичної аристократії, яка свого часу підкорила латинян і збудувала Місто на семи пагорбах.

Це, в свою чергу, потягнуло за собою безліч інших аспектів деградації: відхід античних богів і міфів зі свідомості людей, християнська культурна експансія, втрата етнічним ядром своєї домінуючої ролі в імперії, занепад моральних інститутів тощо. Але повторюсь: відхід від благородних, воїнських, традиційних цінностей і прихід на їх місце міщанського матеріалістичного нігілізму є наслідком виродження пасіонарної меншості та прихід на їх місце плебейських каст.

Головний закон нашого Світу — це Боротьба. Варто її розуміти суто як образ, а не як заклик до дії, те ж саме, що і Ніцше «волю до влади» визначав не як конкретну дію, а як певний Закон.

У той же час, апелюючи до того ж Ніцше, який говорить, що людина — лише канат, що веде до Надлюдини, ми говоримо про те, що становлення є процес, а не символ. Оскільки Боротьба — головний закон становлення світу, визначаєм, що вона є вічнорушійним, не статичним символом. Простіше кажучи, у вічній Боротьбі криється шлях до Надлюдини і, як результат, безсмертя Духу.

Що ж, в практичній реалізації поки це не видається можливим, оскільки в першу чергу саме відмова від Жаги до Влади призводило цивілізації до краху. Спарта, що була кращим ідеалом такого воїнського суспільства, проіснувала у тому чи іншому вигляді тисячу років, перш ніж виродилась. Західний Рим існував трохи більше тисячі років, стільки ж існувала Візантійська імперія. Тичячоліття — сакральне число європейської міфології, яке, тим не менш, символізує велич, але не безсмертя у матеріальній подобі.

Але Дух не здатен існувати у цьому світі у відриві від тіла. Без Матерії Дух — ніщо. Індоєвропейці принесли в Європу патріархат на своїх колісницях; Лікург заснував вічні закони Спарти разом з військом гоплітів; гали романізувались під тиском римської зброї — список можна продовжувати до безкінечності.

Безсмертя Духу можливе лише тоді, поки є Матерія, яка здатна зберігати якщо не сам Дух, то пам’ять про нього. Рим живе, поки живуть пам’ятники античності. Древня Германія і Скандинавія живе, поки живуть легенди про грізних тевтонців і вікінгів. Україна живе, поки живуть нащадки козаків.

Але сучасна Європа, навіть при всій своїй потворній подобі, є нащадком тих славних епох. Чого не скажеш про інородних загарбників, які звуться у нас «імігрантами». Вони не стануть берегти міфи Європи — у них є свої Бог(и) та Герої.

Ліричний відступ: скажу, що мігрантська навала на Європу — це прекрасно. Так сильний поїдає слабкого, так відбувається природня Боротьба у одній з наймасштабніших її проявів, які тільки можна собі уявити. І або Біла Раса повстане і прийме бій, або загине у стані напівсну. Наша Раса божественна у прояві божественного не по факту свого існування, а по факту того, що хто, як не ми вміємо утілювати Волю до Влади наяву.

То чи можливо, щоб перемігши раз, ми виграли назавжди?

В теорії — так. І спосіб для цього ми давно придумали у новітніх міфах, що повторюють одвічні мотиви на новий лад. Найяскравішими представниками таких міфів, як на мене, є «1984» Орвелла та фентезійний всесвіт Warhammer 40.000. Що цікаво: ці світи-міфи є відображенням двох ідеологічно-світоглядних напрямків: «1984» — лівий, Warhammer — правий. Але обидва світи у своєму прагненні «вічної перемоги» приходять всеодно до спільного знаменника — вічної Боротьби.

Також відразу відповім на можливе питання: ці світи є міфами вже хоча б тому, що побудовані на історичних пам’ятних плямах: твір Орвелла є його яскравою рефлексією на ХХ сторіччя і є чи то застереженням, чи то інструкцією. А світ Молота Війни — це взагалі збірна солянка усіх можливих міфологій, вірувань та історій, про це можна писати окрему розповідь. Хто знає — той зрозуміє.

Світ Орвелла поділений на три земні над-держави лівого устрою, які ведуть між собою вічну боротьбу та не можуть перемогти одна одну. Принаймні, так спочатку здається. По ходу повісті ми дізнаємось, що насправді боротьба ця є не більше, ніж «боротьбою заради боротьби»: війни ведуться для психологічного терору, експлуатації зайвих ресурсів та ідеологічного обгрунтування своїх дій. У цьому випадку Боротьба, як символічний процес, консервує абсолютно гнилий, нездоровий Порядок, який за інших умов розчинився би під вагою власного трупа.

Чому це держави лівого толку, спитає читач, якщо у них є чітка кастова соціальна ієрархія. Так, ієрархія є, от тільки на вершині цієї психоделічної піраміди стоять не аристократи-пасіонарії, а торгаші і маніпулятори. І в цьому світі Бог мертвий, замість нього є, хай і віртуальна, але матеріальна фігура Старшого Брата — квазі-культу, під який можна підставити будь-який прояв сучасних вірувань.

Протилежним до цієї картини є всесвіт Warhammer. У ньому ми бачимо в головних діючих ролях Імперіум Людей — гігантську космічну імперію, яка щодня балансує на грані життя та смерті у боротьбі за власне існування. На відміну від світу Орвелла, тут людям протистоять ірраціональні, абсолютні у своїй природі вороги, з жодним з яких не можна знайти ані примирення, ані союзу, окрім деяких випадків. У цьому світі при владі в імперії — Рада Імперіаліс, 12 вищих Лордів, які командують усім, а на чолі всієї держави — напівбожественний Бог-Імператор, який навіть перебуваючи у стані напівсмерті, здатен вказувати людям шлях та керувати ними через своїх тимчасових аватарів — «Святих».

Якщо коротко аналізувати різницю між Боротьбою у цих двох світах-міфах, то доходимо наступних висновків.

У першому війна триває заради війни. Вона не має на меті перемогу кращого, а лише підтримання існуючого світопорядку. В такій війні зацікавлені лише міщани, що бачать в ній суто бізнесовий аспект своєї влади.

На противагу цьому війна у другому світі є засобом виживання і можливості існування самого роду людського. Ця імперія не здатна перемогти ані поокремо кожного ворога, ані разом, оскільки вони надто ілюзорні, створені спеціально авторами ніби з безкінечними життями для того, щоб на їх фоні Імперіум, на перший погляд найбільший і найсильніший, здавався нікчемним та слабким. І все ж ця держава людей майже у незмінних кордонах тримається десять тисяч років, і щоразу її витягував з гибелі бойовий клич «За Імператора», що є нашим аналогом «Deus Vult».

Чи можна на повному серйозі апелювати до цих сучасних «казок для дорослих»? Рівно настільки, наскільки у середні віки з уст в уста передавались легенди про Святу Землю та Грааль.

У цих новітніх казках ми віднаходимо наново знайдені архетипи, сенси і образи, які можемо інтерпретувати на новий лад, зберігши цілісною серцевину Міфу.

То чи можемо ми перемогти назавжди?

Вважаю, що так.

У одвічній Боротьбі ми знайдемо своє безсмертя. Але хай не буде ворог цей рівня чи знайомий, бо не маємо вести борню заради неї самої, але заради перемоги і життя. І якщо ми не знайдем на Землі такого ворога, то маєм шукати його серед зірок, плануючи експансію на широкі космічні простори.

І хай не пізнаємо ми страху перед невідомим.

 


Якщо вам сподобався цей матеріал – ви можете поширити його в соцмережах