Орден. Рік перший

Якщо вам сподобався цей матеріал – ви можете поширити його в соцмережах

Рівно один рік тому, 25 квітня, на Чистий четвер відбувся християнський марш, у якому прийняли участь праві християнські організації. Вата, побачивши цю процесію, звісно охрестила нас фашистами-нацистами, але, будь вони трохи більш освічені, то на думку їм у першу чергу спав би румунський Легіон Архангела Михаїла. Вогонь смолоскипів, барабанний ритм, волинка та величезний дерев’яний хрест, який пронесли Києвом – в такій атмосфері народився Орден. Традиціоналістський рух. 

І хоча формально організація була створена на декілька місяців раніше, саме тоді, у  Великий четвер 2019 року, Орден вперше вийшов на вулицю, переставши бути просто пабліком в інтернеті. 

Пройшов рік. Вважайте, що цей текст – річний звіт про діяльність організації.


29.04.2019

Річниця гетьманського перевороту. Річниця створення Української Держави – короткої, але однієї з найбільш славетних сторінок української історії минулого століття.

Авжеж Орден – організація монархістів і гетьманців, – не міг пропустити цю дату. Був прохолодний дощовий день, але ми усе одно зібралися на Софійській площі, де 101 рік тому був помазаний на гетьмана Павло Скоропадський, після чого відбувся молебен. Крім нас до Софії прийшли хлопці з «Традиції і порядку», і ми усі разом пішли до Михайлівського собору, шукати священика, який провів би молебен за гетьманом, щоб віддати данину пам’яті Другому Гетьманату.

Священник був знайдений (у чому нам допоміг Олександр Алфьоров), і хоча він був трохи здивований (мабуть до нього не кожен день приходив натовп ультраправих, щоб прохати провести молебен за Скоропадським), але чинно виконав свій обов’язок та відслужив молебен. 

Також той день був знаменний для Ордену, бо до нього приєднався Олександр Радковський, якого хтось з вас може знати під прізвиськом «Вікіпедія» (бо він наче знає все на світі). Вікі залишився з нами та за цей час став дуже важливим гвинтиком у механізмі нашої організації.

12.05.2019

Освітні ініціативи – один з основних пунктів статутної діяльності Ордену. Репрезентація чистої правої ідеології, боротьба за розум молоді проти лівацького бруду, лекції, круглі столи, семінари. Орден – до якого з перших днів його існування приєдналися потужні інтелектуали (це не про мене, якщо що), – підходив для цього краще, ніж будь-хто. 

Але починали ми з малого. Перший подібний захід – лекція Едуарда Юрченка «Чому в майбутньому немає місця фемінізму?». Локація – літературний бар «Книгаріум». На ньому зупинимося детальніше, бо він ще не раз зустрінеться нам  під час моєї розповіді. 

Один з симпатиків нашого руху, а також наш друг і криптомонархіст Андрій Волошин, у ті дні втілив власну мрію та відкрив літературний бар – місце, де була колекція чудового пива та чудова бібліотека, де поруч з Корчинським чудово себе почували книжки про криптовалюту.

«Книгаріум» за короткий час став культовим місцем для правих, особливо коли керівництво відмовило лівакам проводити «вечір поезії», за що у той же вечір на сторінку «Книгаріуму» у фейбуці обрушився поток коментарів «homophobic place» (наче в Україні це когось може засмутити). 

Це була наша перша спроба зібрати людей «зі сторони» на подібний захід. І ми були приємно вражені, коли зібрали досить чисельну (та дуже різнобарвну) публіку. Бони, хіпстери, навіть літні люди. Людей було стільки, що нам навіть нікуди було діти лектора, через що довелося ставити його за барну стійку. 

У той же вечір у Едуарда був потяг до Львова, де мала відбутися презентація першого осередку нашого Ордену.

16.05.2019

У перші дні з народження Ордену до нас висловив бажання приєднатися відомий в правих колах письменник Роман Пономаренко. Оскільки локація постійного перебування Романа – Львів, то було прийнято логічне рішення відкривати перший окрім столичного осередок організації – Львівський. Нам це здається досить символічним.

Розкажемо більше про Романа, який нині очолює цей осередок: 

Кандидат історичних наук, письменник, сфера спеціалізації –  українці в складі військових формувань Третього Райху, за що Романа, зокрема, дуже любить російське телебачення.

Презентація мала відбутися у будівлі львівської обласної бібліотеки. Едуард, як голова організації, прибув у Львів ще за день до того. Я – його заступник та той, хто пише цей текст – мав приїхати з Києва за декілька годин до презентації, щоб зайнятися її безпосередньою організацією. Але то виявився абсолютно не мій день. Спочатку я запізнився на блаблакар, потім зламався автобус, на якому я їхав. Коротше, презентація осередку пройшла без мене, а я прибув вже на «неофіційну частину», що вібдувалась в пабі на вулиці імені Джохара Дудаєва. Символи взагалі дуже часто трапляються у нашій діяльності…

08.06.2019

Орден долучився до ходи за сімейні цінності. На противагу гей-параду, куди виходить три з половиною каліки (проте їх охороняє ціла армія поліції) – на ходу вийшло близько 10 тисяч людей, серед який було дуже і дуже багато сімей з дітьми (яких чомусь майже ніхто не охороняв, ймовірно, гомосексуаліти, це більш важливо, ніж українські діти). Був також присутній предстоятель ПЦУ – Єпіфаній, за що окрема йому повага.

З правих організацій долучилися «Традиція і порядок», «Християнський фронт» і, звісно ж, ми – Орден. 

16.06.2019

Маленьке символічне, проте дуже важливе для нас дійство. Наш любий отець Ярослав – священик, про якого Bellingcat пише “Ukrainian priest calls to ‘fight’ LGBT people…” – освятив прапор Ордену. Далі його власний з цього приводу допис:

«Коли відбувається освячення будь-якої речі, то це означає, що Дух Святий міняє її і виділяє із загального ряду інших таких самих; тепер ця річ буде служити на спасіння тих, хто вживає її. Кожен прапор і герб — це не просто символ, а певний духовний центр, те, що збирає та об’єднує. 

Зараз найкращі представники нашої цивілізації, які шукають відновлення Традиції та повстають проти сучасної культури й нового світового порядку шукають альтернативу тим структурам, які заполонили світ — бюрократії, суспільним організаціям та поліцейським силовим структурам. 

Я дуже сподіваюся, що «Орден» розростеться, стане потужною організацією, що об’єднає інтелектуалів, воїнів і духовенство, які бажатимуть відроджувати Традицію. Лицарі будуть аристократією, з них вийдуть нові лідери, вони оборонятимуть рубежі держави та боротимуться із внутрішнім ворогом. 

Хай Господь благословить славне лицарство на боротьбу! Deus vult!»

Хочеться сказати, що це був дуже важливий для нас момент, а той прапор ми і зараз зберігаємо як зіницю ока. А як же ще?

17.06.2019

Також досить незначна подія, але не можу не відзначити. Про нас написав вищезгаданий Bellingcat, а запостила це «Українська правда». Лівацьке комбо! Чому написав? Бо за декілька днів мав відбутися черговий гей-парад і всі ресурси, які цю мерзенну подію медійно захищають – у ці дні активізуються. 

«На мітингу планують виступити ідеолог “Азова” Едуард Юрченко, який заснував нову анти-ЛГБТ-групу “Орден”…». Джерело.

Хочеться сказати, що протидія ЛГБТ, звісно, важливий напрям нашої діяльності, але аж ніяк не наріжний камінь. Загалом, дрібничка, але приємно, коли тебе хейтять усілякі Белінгкети. 

18.06.2019

Орден долучився до акції під адміністрацією президента з вимогою покарати мусорів, які жорстоко побили хлопців, що вийшли на протидію минулорічного гей-параду. Коли я пишу «жорстоко» – я применшую. Кров’ю були заляпані навіть транспаранти. У багатьох учасників були струси мозку, у деяких – переломи. Покараний за це ніхто не був. 

Ми вийшли проти того, щоб мусора били мирних протестувальників тільки за те, що їх погляди відрізняються від поглядів ЛГБТ-активіста Зозулі (голови нацполіції Києва, що безпосередньо керував розгоном анти- гей-параду).

На акції також були присутні близько сотні християн та націоналістів, серед який «Традиція і порядок», «Братство» Корчинського, «Християнський фронт». 

22.06.2019 – 23.06.209

Виділив червоним, бо це було таке… Сподіваюсь, про ці дні хтось зніме кіно, або хоча б напише не одну книгу. Але давайте з самого початку.

О дев’ятій ранку на нашому телеграм-каналі Ордену вийшов пост, який починався такими словами:

«Добрий ранок. 

Сьогодні з 12 годин починається масштабна акція протесту проти нав’язування політики лгбт, що буде тривати майже одну добу…»

За наступну добу особисто я: грав в шахи з дідами, ганявся за пристарілими православними комуністами, подрімав майже на всіх лавочках парка Шевченка, зайшов у всі паби в радіусі 100 метрів навколо парку, послухав якісь лекції, посперечався з протестантами, посварився з мусорами, згадав, що забув павербанк і з’їздив за ним додому, зустрів Адольфича і поспілувався з ним (і навіть зфоткався) і ще купа милих подробиць, про які я напишу хіба що років так за 5-10.

Варто ще додати, що то були мабуть максимально спекотні дні того літа, що додавало екшену. Парк Шевченка у ту добу виглядав так, наче там проходить якийсь фестиваль. З усіх куточків нашої Батьківщини з’їхалися представники правих організацій. «Традиція і порядок», «Фрайкор», «Карпатська Січ», «Правий сектор», «Національний корпус». Всі ховалися в тіні паркових дерев, ближче до ночі розбилися на групки, їли-пили, співали пісні. Потім полягали спати, хто на привезені каремати, хто на дурацькі хіпстерські лавки, яких в парку Шевченка до чорта.

Зранку був гей-парад. Наша задача була — не дати їм підійти до пам’ятнику Шевченка, якого вони з якогось біса зробили тогорічним символом свого прайду. Звісно, ніхто з них не підійшов, але ці дві години безпосереднього маршу не коштували і десятої частини атмосфери до нього.

Вже вдома, після цілої доби пригод, я написав маленький і може трохи пафосний текст з назвою «Наше Фіуме», частину якого наведу сюди: 

«Київ, 2019 рік. Праворадикальна молодь на цілу добу розбила справжній табір в межах парку Шевченка. Табір очепила поліція, проте всередину заходить вони не ризикують. Ця молодь шукає ціннісних орієнтирів. Ця молодь шукає втрачену мораль. Ця молодь ненавидить тих, хто під веселковим прапором збирається крокувати центром столиці. 

Було дуже спекотно, дуже утомливо та дуже невдобно. Проте так затишно, наче дома побував. Парк Шевченка на добу став нашою маленькою республікою, нашою Фіуме, що проіснувала одну ніч.

Зранку був гей-парад, на який вийшло близько десяти тисяч геїв та співчуваючих. Їх охороняли кілька тисяч правоохоронців. Нацполіція, кінна поліція, нацгвардія, ТОР. Охороняли від нас. Трьохсот, може чотирьохсот небайдужих. Безперечно, це може здаватись безсенсовним. Безперечно, це може здаватись десь по-дитячому. Безперечно, в очах мас ми радикали, бандити, для когось навіть дикуни та божевільні.

Але саме ми — божевільні — колись змінемо це суспільство, Україну, а з часом і світ.»

 

13.07.2019

Перша спроба в «культуру». 

Є у мене друг – харківський художник Сергій Канигін, який малює картини, які подобаються усім без винятку. Але з яких-то незрозумілих причин у нього досі не було виставки. Тут нам і став в нагоді вищезгаданий «Книгаріум». 

Організацією ми займалися з ним вдвох, а оскільки я «дуже відповідальна людина», то робили ми все в останній момент. Я з підгораючою нижньою частиною тіла намагався встигнути все розставити, розвісити, усіх зустріти і розсадити.

Але так чи інакше, виставка відбулась. Прийшло багато людей, а ще я запросив прийти Адольфича, «Чужу» якого за декілька днів до цього прочитав на одному диханні. Він прийшов та налив мені якоїсь борматухі, від якої я помирав весь наступний день. Такі вже вони – діячі контркультури. 

Ще наш художник у якості перформансу надів футболку з націонал-більшовистським серпом та молотом, через що я весь вечір переймався, якби нам не розбили писки.

Але краще за все відчути атмосферу цього дійства ви зможете передивившись відео нижче, яке нам допомогли зробити наші друзі.

07.2019 – 08.2019

За два місяці літа були проведені чисельні лекції, кінопокази правильного кіно (яке ми крутили в приміщенні «Козацького дому»), участь в круглих столах, зокрема у Верховній раді, та інших масових заходах, які розписувати тут немає сенсу, бо хочеться більше зосередитися на найбільш знакових подіях. 

За ці півтора місяці літа такою стала мабуть зустріч з Денисом, який приєднався до Ордену, і офіційно у нас зараз – координатор роботи осередків, а неофіційно – швець, жнець і на дуді грець. За його сприянням Орден, зокрема, був нарешті зареєстрований як громадська організація. Також він допоміг утворити харківський осередок, про який ми ще поговоримо трохи пізніше. 

Крім того, Денис – батько трьох дітей, виходець з фанатської спільноти Харкова, а його дружина Віра дуже допомагає нам по юридичним моментам, за що їй велика подяка.

02.09.2019

Утворили новий осередок – одеський. У приміщенні все того ж «Книгаріуму» провели символічне освячення прапору, який урочисто вручили новообраному голові – Кирилу «Ельфу».

14.09.2019 – 15.09.2019

Дуже насичені вихідні. 

У Харкові мав відбутися черговий гей-парад, який «промінь консерватизму» Кернес обіцяв відмінити та щось не стримав слова.

До речі, Орден вже від імені ГО писав три звернення з вимогою недопустити проведення прайду: до Кернеса, до його зама та до голови Харківської ОДА. У відповідь отримали відмову приймати повідомлення. Але нас це не дуже щоб зупинило. 

У другій ночі виїхали до Харкова. З собою захопили нашого отця Ярослава, який серед усіх священників мав найбільшу відразу до представників ЛГБТ-спільноти. 

В Харкові на нас чекав новий осередок, який очолив старий харківський хуліган Ярослав Марченко, знайомством з яким особисто я – дуже пишаюсь.

Гей-парад мав відбутися на наступний день (у неділю), але у суботу ми також запланували два заходи. Перший – за сприянням дружньої до нас правої ветеранської організації «Фрайкор» була організована спільна лекція Едуарда та отця Ярослава для своїх активістів. Було дотепно дивитись як близько 40 здорових дещо похмурих хлопців з «Фрайкору» слухають нашого батюшку. 

Другий захід проходив за нашого сприяння, але майже без нашої участі. Наш друг, прес-секретар Правого Сектору Артем Скоропадський, проводив презентацію своєї книжки «Дві України». Встигаємо усюди, так би мовити.

Ввечері я залишився ночувати у свого друга Несміяна (одного з найкрутіших авторів нашого журналу), з яким ми до пів-ночі пили віскі та намагалися віднайти український архетип. Віскі випили, але от архетип не знайшли. Зранку він пішов давати інтерв’ю для «The Бабель», а ми почали збиратися нашим Орденом.

Далі був гей-парад. Та контракція правих. Власне, нічого цікавого тут не відбулося. Єдине, гей-парад смішно огородили решітками, наче звірів у клітку, а перехожі харків’яни підходили та дивилися на це все. Дехто тримав дітей на плечах. Виглядало це все наче прості люди прийшли подивитися зоопарк (що було дуже близько до правди). 

Коли все закінчилося, ми поїхали у гості до хлопців з нашого харківського осередку, де до ночі багато пили, смачно їли та весело гуляли. Тут хочу розказати про осередок більше.

Складається він здебільшого з футбольних хуліганів. Багато хто з них захищав Харків в 2014 році від сепарської навали. Дехто встиг побувати на Донбасі та захищав Батьківщину зі зброєю в руках. Багато у кого вже є власні сім’ї та діти, та усі вони підтримують та пропагують ідеї традиціоналізму. 

Коротше, поглузувати з нас, що «традиціоналісти – це школярі без дітей» – у недоброзичливців не вийде.

14.10.2019

На Покрову провели перші організаційні збори. Обговорили вже здійсненні досягнення та визначили плани на майбутнє. 

23.11.2019

У українців 23 листопада – це день жалоби за загиблими під час голодомору. У підарасів – день пам’яті трансгендерів. Знов ж таки, дозволю собі процитувати себе ж:

«…це день жалоби. День сакральної пам’яті. День, коли треба поставити свічку і просто ще раз пам’ятати. Пам’ятати, щоб такого ніколи більше і ніде більше не повторилося. 

Але ні. Різним моральним виродкам конче треба саме в цей день прийти під Михайлівський собор, щоб “почтіть” двох загиблих трансвеститів. Не 24-го на Європейську, наприклад. Не 20-го на Майдан. Ні. Саме 23-го і саме на Михайлівську. Там, де стоїть пам’ятник жертвам заморених голодом українців. 

Це блюзнірство. Це десакралізація. Це відверте знущання. Це те, за що, як мінімум, треба бити в морду. Як максимум — кримінальна стаття. 

Але влада не тільки ніяк не перешкоджає цим потворам. Вона надсилає маленьке морце мусорів, щоб вони захищали трьох з половиною виблядків з веселковими прапорцями. А тих, хто вийшов захистити від осквернення бодай пам’ятник, — в’яжуть та везуть у відділення. 

Висновки, до чого дойде та влада, робіть самі. А ми сьогодні, принаймні, не дозволили мразі підійти до пам’ятного знаку. І поки вони поїхали грітися по кафешкам, нам прийшлося їхати ще до відділення, визволяти наших хлопців. 

За “трансгендерів” заступилися великі ЗМІ, що вже написали про злих “нацистів”, які не дозволяли провести “Міжнародний день пам’яті трансгендерних людей” (який, сука, офіційно 20-го числа). 

А за нас… За нас заступився один літній чоловік, який (коли ми вже їхали в автобусі до відділення) пісдлухав нашу розмову та щиро побажав перемоги. І особисто для мене його підтримка в тисячу разів цінніше, ніж засудження усіх псевдоЗМІ разом…»

03.12.2019

Відзначу цей день, бо відкрили для себе нову сферу діяльності – відео на ютубі. Загрузили відео про Неореакцію – здебільшого американський дискурс, який (чи не єдині в Україні) розвиває Орден. 

Також почали робити прямі трансляції лекцій на праву тематику, які, не зважаючи на відсутність технічного забезпечення та ультралокальну тематику, збирають свою стабільну та дуже лампову аудиторію. За що велике «дякуємо» тим, хто дивиться!

Тицніть на картинку, щоб підписатися!

19.01.2020

Взяли участь в організації святкування Хрещення Господнього. Яке, крім іншого, є храмовим святом маленької каплиці отця Ярослава. Встали о шостій, погрузили в автівку портативну пічку, щоб парафіяни могли грітися, столи, стільці. Привезли до каплиці. Потім пішли на літургію. 

Разом із нами молилися вояки 112-ої бригади Територіальної оборони ЗСУ, активісти «Традиції і порядку» та «Катехон».

24.01.2020

Орден взяв участь у зібранні православних братств, що відбувалося в стінах Михайлівського Златоверхого собору. 

Окрім Ордену до зустрічі приєднались також представники «Молодіжного Братства Архистратига Михаїла», «Катехону», «Братства Бориса і Гліба», «Братства Петра Могили» та «Київського Богоявленського Браства».

Усіма присутніми було прийнято одноголосне рішення про створення об‘єднання «Ліга братств», яке одразу ж окрестило для себе цілі: співпраця і налагодження зв’язків з іноземними братствами; налагодження контактів з освітнім відділом ПЦУ для подальшої співпраці, недопущення впливу лівих структур в освіті; співпраця з сімейним відділом ПЦУ; співпраця з світськими організаціями; підтримка про-лайф рухів; освітні заходи, проведення лекцій, робота у вищих навчальних закладах.

26.02.2020

Орден приєднався до акції протесту проти політики міністра освіти Ганни Новосад, яка є активним ініціатором впровадження політики «гендерно-нейтрального» вихування у школах.

Голова Ордену Едуард Юрченко у складі делегації консервативних сил взяв участь у розмові з керівництвом замміністра, яка не закінчилась буквально нічим. 

08.03.2020

Орден виступив співорганізатором акції за права ненароджених дітей, право на вбивство яких активісткині вимагали чомусь саме в жіночій день. Хоча цілком зрозуміло, «чому». В міжнародний жіночий день, який визначили комуністи Клара Цеткін та Роза Люксембург, їх ідейні послідовниці продовжують лівацьку політику знищення традиційного нормального устрою людства. Такого, де вбивати дітей – не добре. 

02.04.2020

Почався карантин. Будь-яка діяльність за межами інтернету – заморозилась. Тому ми й активізували інтернет-напрямок, завдяки чому ви, зокрема, читаєте цю статтю на цьому сайті. Воскресіння «Катарсису» відбулося саме за сприянням Ордену і ви можете вважати, що це орденська партійна газета. 


Що тут можна сказати? 

В цьому тексті я згадав тільки ті моменти, які мені здаються важливими. Якщо б я згадував кожну лекцію, кожен круглий стіл, кожну конференцію, кожну акцію, тощо – вийшла б книга. 

За цей час було багато проб і помилок, багато досягнень, було багато чого НЕ зроблено, або навпаки – зроблено зайвого. Було багато знайомств з чудовими і не дуже людьми. Був конструктив і деструктив, були сварки і суперечки. Було весело і цікаво. 

На наступний рік у нас ще більш амбітні плани. Плани розширятись, створювати нові осередки, об’єднувати під своєю егідою більше людей. Більше інтегруватись у владні структури, більше співпрацювати з церковними інституціями, більше робити освітніх ініціатив – загалом, працювати над тим, щоб праві виходили з маргінесу.

Якщо ви дочитали до цього моменту і у вас виникло бажання стати частиною нашої невеликої, проте дуже міцної родини – ви можете це зробити за цим посиланням. Великої кількості активістів ми не шукаємо, тому будемо віддавати перевагу якості. Сфера нашої діяльності охоплює дуже багато напрямків, тому будемо раді як дизайнерам/верстальникам/письменникам, так і науковцям/юристам/економістам. 

Скажіть собі, що ви вмієте та тицяйте на посилання (або на картинку нижче). Можете підготовлювати документацію? Ласкаво просимо. Можете робити маски в Інстаграм? Ласкаво просимо. Робите круті фотографії? Ласкаво просимо. Можете дати розгорнутий економічний аналіз останньому законопроекту? Ну ви зрозуміли… Роботи дуже багато. Чекаємо на вас!

Окрема подяка:

Юрію «Паркеру» – наш фотограф, більшість фото вище – його робота.

Максиму «Общазі» – який був кращим комендантом «Козацького дому». 

Андрію Волошину – Книгаріум був чудовим. Твори ще!

Степану «Байді» – за те, що допоміг з продакшеном.

Альоні – за дизайн нашої символіки. Він чудовий. 


Якщо вам сподобався цей матеріал – ви можете поширити його в соцмережах