Останнім часом вереск різноманітної ліберастичної публіки спрямований проти українських правих набуває все більш «патріотичного» характеру. Мовляв, всі супротивники содомітських шабашів – «агенти Москви»; «права людини» (під якими маються на увазі виключно прав секс-меншин та членів етнічних мафій) дорівнюють базовій національній ідеї; антиукраїнські ідеї висловлені українською чарівним чином стають ледь не націоналістичними, а «самостійність» дорівнює чіткому виконанню вказівок з Брюселю (ну й з амбасади США теж, доки там сидять представники демпартії, звісно).