Вночі у Лос-Анджелесі відбулася церемонія нагородження премії «Оскар», де через пандемію були присутні тільки номінанти.  Авжеж, найбільш політизована кінопремія не обійшлася без політики навіть у

НВХВЖНБ або «Нічого вже хорошого в жизні не буде» — це друкований проект творчості молодих консерваторів, який вони примудрилися видати самотужки. Всередині — вірші Андрія Несміяна (наш автор, між іншим), написані слобожанським суржиком, та фотографії Богдана Серпокрила (фоточка від якого є у кожного поважаючого себе консерватора). Особисто для нас це прецедент, оскільки праві доволі рідко радують суспільство якимось продуктом власної творчості (окрім футболок з коловратом, прости Господи). Саме тому ми вирішили поговорити з хлопцями, які стали на шлях виправлення цієї ситуації. 

Нельзя сказать, что это все – ложь. Но и назвать это полноценной правдой – будет неверно. Как бы то ни было, современные мы не имеем практически никакого отношение к подлинной культуре наших предков, что современные мы – всего лишь тень их наследия, что пытаются временами примерять на себя эти традиции по праздникам, облачая себя в одежду предков, в то же время будучи пожранными массовой культурой американского универсализма, что ныне нарекается Глобализмом.

Сим, вверенным мне голосом, я объявляю о смерти Украинской культуры.

Езра Паунд — поет, перекладач-новатор, засновник західного літературного модернізму, одна із значних фігур англо-американської літератури XX століття. Підданий гонінням і ув’язненню геній, що залишив одних листів понад 300 тисяч, незламно дотримувався своїх переконань і був найбільш діяльним з Апологетів Нового Ренесансу.