Протести, бунти і погроми: що насправді відбувається в США?

Якщо вам сподобався цей матеріал – ви можете поширити його в соцмережах

В останні два тижні увага всього світу прикута до США. Мало кого лишають байдужим шокуючі кадри масових протестних маніфестацій, що полум’ям охопили кількасот американських міст. Мирні демонстрації в одному місці і агресивні виступи маніфестантів в іншому. Грабунки магазинів, захоплення будівель, акти вандалізму, бійки, і на довершення – поліцейські, що на колінах стоять перед натовпом. 

Інформаційну мережу заповнили повідомлення про «антирасистські виступи», «боротьбу американців зі свавіллям і жорстокістю поліції», «чорний бунт», «расову війну» і тому подібне, в залежності від позицій їх авторів. То ж спробуємо розібратися, що і чому відбувається в США. Для українців це не є другорядним питанням, враховуючи, що доля держави Україна, так чи інакше, тісно пов’язана з Америкою. Ба більше, не буде перебільшенням сказати, що подальша доля звичного нам світу і «Західної цивілізації» сьогодні залежить від США.

Загальна ситуація там значно складніша, ніж нам видається на перший погляд. Всієї повноти картини ми наразі не бачимо. Втім, аналізуючи наявну інформацію, можемо зробити певні висновки.

1. Фактор президентських виборів, як ключовий і рука Демократичної партії США

Сьогоднішню ситуацію в США слід розглядати виключно в контексті цьогорічних президентських виборів. Ще на початку року діючий президент Дональд Трамп з Республіканської  партії мав перевагу над своїм опонентом Джо Байденом з Демократичної партії. Протягом чотирьох років президентства Трамп вів потужний і головне – системний наступ проти міцних позицій Демпартії в державних структурах, які вона здобула за попередні два терміни Барака Обами. Також йшов наступ проти засилля в США ліволіберальної ідеології, яка наразі фактично є головною ідеологію американських демократів, і боротьба зі світовими фінансовими глобалістичними структурами. Дії Трампа цілком вкладаються в гасло «Зробимо Америку знову великою» – створення нових робочих місць і подолання безробіття (за перші три роки президентства – 4,7 мільйонів нових робочих місць, не самий високий результат серед інших президентів, втім термін триває і остаточні підсумки варто буде підвести пізніше), сприяння розвитку промисловості на території штатів, зниження податків, реформування медичної системи тощо.

За свій перший термін Трамп дійсно багато зробив для успіху на всіх вказаних напрямках, ставши символом тих, хто мріє про відновлення класичної, консервативної Америки, побудованої на традиційних американських цінностях, а не на популістських ліволіберальних гаслах. І другого президентського терміну Трампа Демпартія і світове глобалістичне лобі можуть не витримати. Бо за наступні чотири роки Трамп дійсно здатний остаточно підкосити позиції демократів в самих США, зруйнувати світові глобалістичні процеси і переформатувати неефективні наразі міжнародні структури (ООН, НАТО, ВОЗ, МВФ тощо).

Тому не має жодних сумнівів, що теперішні масові протести свідомо спровоковані Демократичною партією, для того, щоб вибити грунт з під ніг Трампа перед виборами. Це при тому, що протести розпочинались спонтанно, проте демократи швидко зорієнтувалися. Коли після затримки поліцією Міннеаполіса помер чорношкірий Джордж Флойд, що спровокувало обмежені локальні протести, то саме політики-демократи і підконтрольні їм ліволіберальні ЗМІ почали нагнітати становище, підбурюючи людей. Коли натовп вийшов на вулиці, саме демократи губернатори, мери і конгресмени всіляко стримували силовиків від протидії люмпенам, мародерам і грабіжникам, які заполонили вулиці американських міст, в основному – в «демократичних» штатах. Такі події відбувалися і відбуваються в Міннеаполісі, Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Тампі, Атланті, Сіетлі тощо.

Одночасно, розпочалась масштабна пропагандистська кампанія ліволіберальних ЗМІ, формально спрямована проти «расизму», а фактично – на дискредитацію Трампа, Республіканської партії і консерваторів. Протестувальники і маргінали зображуються виключно в позитивному ключі, в той час як президента Трампа звинувачують в тому, що його реакції і дії, спрямовані на захист порядку і законослухняних громадян, «розпалюють конфлікт».

Все це – лише частина тривалої передвиборчої антитрампівської кампанії. Попереднім етапом було нагнітання жахів навколо «ковід-пандемії», з прихованою метою спровокувати економічну кризу напередодні виборів. Коли короновірус не спрацював, підвернулося вбивство Флойда. В цьому контексті цікаво, що після початку протестів про ковід вже мало хто згадує. Великі скупчення людей ніби ж мають сприяти поширенню вірусу і епідемії? Але нікого це не хвилює. А друга хвиля захворюваності вже пішла.

Доказів того, як вищі особи Демпартії підбурювали протести наразі чимало, достатньо подивитися сторінки ЗМІ, з заявами і закликами політиків. Навіть Обама в тому по вуха вимазався.

Фактор виборів переконливо свідчить, що ці події назрівали давно, а смерть Флойда стала зручним приводом. Втім, якщо б її не було, то Демпартія знайшла б інший привід для розхитування ситуації і виведення на вулиці своїх прихильників. Для неї ці вибори – «момент Х». В той же час, не можна позбавитися відчуття, що все це сталося надто рано. Бо вибори в листопаді, і до цього часу протести свідків «секти святого Флойда» видохнуться. То ж або демократи дали фальстарт, або мають якусь стратегію. Впевненим можна бути лише в одному – це не останній демарш з їхнього боку.

Одночасно, це так само «момент Х», для консерваторів-республіканців і для всього Західного світу. Бо поразка Трампа на виборах закріпить остаточну перемогу ліволіберального диктату, спочатку в США, а потім і в інших країнах, в тому числі – і в Україні.

2. Флойд, свавілля поліції і Трамп

Загиблий Джордж Флойд – це наркоман і злочинець-рецидивіст. Утім, те, що його вісім хвилин тримали на землі з коліном на шиї, є неприпустимим, і свідчить про непрофесіоналізм конкретного наряду поліції. Дійсно, хтось серйозно вважає, що це є нормальним?

Проте в цій історії поліцейської жорстокості є один надзвичайно цікавий нюанс. Приводом до масових протестів стало «поліцейське свавілля та упередженість» стосовно чорношкірих, з одночасним звинуваченням президента Трампа в потуранні расизму з боку поліції. Завдяки цьому створюється прийнятна картинка для світу, мовляв, протести мають правильний, антирасистський характер. Але тут ігнорується дві надзвичайно важливі деталі.

  1. Чорношкірі складають 13% населення США. Втім, згідно офіційної статистики за 2018 рік, на їх долю приходить половина арештів за злочини пов’язані з насильством. Чорношкірі – це більше 50% арештованих за вбивство та розбій, і близько 40% – арештованих за жорстокий напад. Статистика за попередні роки не сильно відрізняється. То ж про яку упередженість поліції взагалі йде мова, коли всі існуючі звіти свідчать про потенційну небезпеку з боку чорношкірих, особливо в неблагополучних районах? Навіть той самий Флойд тричі сидів в тюрмі, останній раз – за збройне пограбування.
  2. Штат Міннесота є одним з традиційних оплотів Демпартії, а його столицею Міннеаполісом десятиліттями керують мери-демократи. Президент Трамп жодного впливу на міську поліцію в Мінніаполісі немає. А ось міська, демократична і ліволіберальна влада – мають. Проте, прояв жорстокості поліції стався саме тут, в оплоті демократів, а не республіканців. То ж, будь-яка розумна людина відразу б спитала, до чого тут власне Трамп, який взагалі немає впливу на поліцію штатів? Втім, прихильників ліволібералів мало хвилюють логічні зв’язки. Вони здебільшого живуть емоціями та інстинктами, а не розумом, тому ними і легко маніпулювати, чим і користуються ляльководи.

З цього слідує, що цілком обґрунтована претензія до поліції Міннеаполіса і тамошнього мера-демократа, була швидко переформатована в претензію до поліції США загалом, і проти республіканської адміністрації Трампа зокрема. Оцінюєте красу гри?

3. Поширення ліволіберального екстремізму і дискредитація поліції з метою знищення США

Спровокувавши масові протести, Демпартія випустила джина з пляшки. Бо до них відразу приєдналися чисельні «діти ліволіберальної ідеології». Це всілякі лівацькі, комуністичні, антифашистські, анархістські та інші подібні екстремістські і маргінальні угрупування, яких чимало в кожній країні. Також активно підключилися етнічні кримінальні банди і просто місцеві люмпени, потреби яких не йдуть далі першого рівня піраміди Маслоу.

Зрозуміло, що цілі всіх цих угруповань/груп відрізняються від головної мети верхівки Демпартії, яка хоче просто прийти до влади. Їхня мета очевидна – розхитувати становище, що б в перспективі знищити звичне нам США як державу, а на її уламках побудувати нове, анархо-ліволіберальне «утворення», за принципами «рівності і різноманітності».

В багатьох місцинах члени цих угруповань так чи інакше є причетними до Демпартії, і під її крилом потрапили до місцевої влади. Як наслідок, користуючись моментом, наразі вони приймають рішення, що формують ситуацію в конкретних містах. Першою під удар потрапила поліція, яка є одним із стовпів будь-якої держави. Наприклад, міська рада Міннеаполіса, яка переважно складається з членів маргінальної Робітничо-Селянської Демократичної партії, вже проголосувала за ліквідацію міської поліції. Про істотне скорочення фінансування поліції вже повідомили в Лос-Анджелесі та Нью-Йорку. Загалом, кампанії за скорочення (або взагалі – припинення) фінансування (гасло «defund police») і суцільної дискредитації іміджу поліції сьогодні розкручуються в багатьох штатах.

Проте, утисками поліції все не обмежується. Так, в Сіетлі (штат Вашингтон, ще один оплот Демпартії), маргінали, при сприянні місцевої влади, захопили декілька районів міста, утворивши власну анархістську комуну, непідконтрольну владі – «Автономна зона капітолійського пагорбу». Які наслідки чекають на законослухняних громадян, чий бізнес або житло опинились в захоплених районах, думаю не треба пояснювати (дивиться тут, тут і тут). З США автономісти себе не пов’язують – як вони реагують на американський прапор можна побачити тут.

Характерно, що міська влада (демократи) відмовилась захищати інтереси цих верств населення, навпаки, всіляко сприяє маргіналам. Мер Сіетла взагалі порівняла ці події зі «святковою вечіркою». А міську поліцію скували по руках і ногах, заборонивши копам вхід до комуни і використання спецзасобів для боротьби з маргіналами.

Сьогоднішні події в Сіетлі можна трактувати як репетицію захоплення влади в умовах специфічних американських реалій. Тому до міста наразі прикута увага всієї країни. Я не виключаю, що скоро подібні приклади з’являться і в інших американських містах.

Звісно, з формальної точки зору, лідерам Демпартії жодним чином не вигідний цей анархо-ліволіберальний розгул. Очевидно, що ліквідація чи утиски поліції спровокують розгул злочинності, що ще більше маргіналізує ситуацію. А Демпартія є державною партією, сила якої ґрунтується на бюрократичному апараті і державних управлінських структурах. Демонтаж цих структур ліквідує саму партію. Характерно, що лідер демократів Байден виступив проти скорочення фінансування поліції. Хоча, його формальні «підлеглі» з ліволіберальних угруповань зовсім не слухають свого «лідера».

Втім, оскільки Демпартія наразі перебуває в глибокій внутрішній кризі (зокрема, вона так і не змогла виставити дійсно серйозних кандидатів на посаду президента, обираючи між дискредитованими Сандерсом і Байденом), то мусить чіплятися за кожну соломинку, що втримає її на плаву під час виборів. Саме тому демократи, молоде покоління яких випестуване ліволіберальною ідеологією, змушені загравати з натовпом люмпенів, щоб завдяки цьому повернутися до влади в країні.

При цьому демократи самі «рублять сук, на якому сидять». Вони потакають будь-яким примхам натовпу, і грають за правилами, нав’язаними екстремістами-маргіналами. Жага до влади не дає їм побачити реальну картину, що в перспективі країна котиться в прірву. Можливо, вони сподіваються взяти ситуацію під контроль, коли отримають владу. Втім, навряд чи в них вийде приборкати цього скаженого віслюка, враховуючи, що чимало осіб з істеблішменту Демпартії наразі самі утискають поліцію, яка і має це приборкання здійснювати.

4. Розбій і мародерство

Особливістю протестів стали масові грабунки, мародерство та вандалізм. Це стало наслідком згадуваного потурання демократів при міській владі злочинцям, і свідомому стримуванню поліції наказами. Звісно, фотографії розгромлених магазинів і торгових центрів в колись безпечних містах шокували світ. Тому ідеологи ліволіберальної віри відразу почали шукати цьому пояснення. Спочатку вони звинувачували в тому суто злочинців. Втім, швидко відійшли від цього, звернувши увагу на інше. Справа в тому, що масова пропаганда деструктивних лівацьких ідей протягом десятиліть, помножена на важкі економічні наслідки ковід-карантину, призвели до того, що чимало американців з бідних слоїв населення зараз перебувають у злиднях. І на їх думку грабунок є справедливою експропріацією в багатих, а значить – відновленням соціальної справедливості та виразом власного протесту. Цікавий матеріал з цього приводу дивиться тут. В цей контекст цілком вкладаються поширені протестні гасла на кшталт «Багаті більше не в безпеці» (Rich are not safe anymore).

Це ж саме стосується вандалізму, нищення чужого майна тощо. Бо з ліволіберальної точки зору будь-який їхній протест є справедливим. А значить, якщо під час процесів трапляються ексцеси, то їх учасників не варто засуджувати. Навпаки, їх варто пробачити і пожаліти, бо вони бідні, нещасні, пригнічені тощо. З цього слідує, що свобода в ліволіберальному розумінні – це право людини бути скотиною. У сучасних ліволібералів немає жодних моральних обмежень чи принципів, що помножується на спотворене світосприйняття, з відчуттям «власної унікальності», якій всі навколо відразу винні і переконанням, що мета виправдовує засоби. В результаті, втілюючи свої протестні прагнення, чимало протестувальників втрачають людську подобу, перетворюючись на тварин. Вище я вже вказував, що сучасні ліволіберали здебільшого живуть емоціями та інстинктами. То ж, можете вважати сучасний ліволібералізм еволюцією навпаки.

До речі, в 50-60-х роках, на початку боротьби чорношкірих за власні права, коли вони були утиснені, сегреговані і так далі, до масового мародерства і вандалізму чомусь не доходило. Навпаки, за винятком декількох локальних ексцесів, все відбувалося цілком коректно. А зараз, після введення десятків тисяч чорношкірих у владні, культурні і наукові кола США, після десятиліть «позитивної дискримінації білих», непоганої соціальної допомоги і адаптації, чомусь боротьба за «права чорношкірих» супроводжується пограбуваннями і іншими огидними речами.

До того ж, в «боротьбу з расизмом» явно не вкладаються поширені приклади «чорного расизму». Він проявляється в свідомому приниженні білих чорношкірими, на кшталт вимагання цілування чи омовіння ніг чи на колінах просити вибачення «за століття рабства і дискримінації».

5. Наступ на історію і культуру та цькування інакомислячих

Отже, під прикриттям в цілому справедливих вимог стосовно боротьби з брутальністю поліції, під крилом Демпартії в США почався розгул екстремістських і антидержавницьких рухів. Наслідком став черговий ліволіберальний наступ спрямований на паплюження і знищення американської історії, патріотичних традицій та культури. Зазвичай, робиться це під маскою «боротьби з расизмом», але часто не надягають навіть її. Мета очевидна, бо народ, який не знає або цурається власної історії, не має майбутнього.

По всій країні маніфестанти спалюють державні прапори, оскверняють церкви (в тому числі, в Вашингтоні споганили 200-річну церкву Сент-Джон, яку традиційно відвідують президенти США), різноманітні пам’ятники, від етнічних (зокрема, пам’ятник жертвам Геноциду вірмен у Денвері), до загально історичних (пам’ятники Колумбу), меморіалів Війни за Незалежність, і на честь військових. Також демократи знову повернулися до огидної практики осквернення, зносу і демонтажу пам’ятників Південної Конфедерації. Звісно, останнє, шляхом нехитрих маніпуляцій, можна подати як «боротьбу проти расизму». Втім, як пояснити осквернення вандалами меморіалу на честь 54-го Массачусетського піхотного полку  в Бостоні? Поясню, що цей полк був сформований в часи Громадянської війни в США саме з чорношкірих вояків. То ж про яку боротьбу з пропагандою расизму тут йде мова? Тому бачимо комплексний, лівацький наступ саме на історію США як таку, а не на якусь конкретну її частку.

Осквернений меморіал на честь 54-го Массачусетського піхотного полку

Характерно, що Трамп в цьому випадку відразу чітко окреслив свою позицію. Звісно, на місцевому рівні він не має права втручатися в діла штатів. Проте коли міністр армії США заїкнувся про можливість обговорення питання перейменування військових баз США, названих на честь воєначальників Конфедерації, то президент відразу обрубав усі кінцівки, заявивши, що його адміністрація не допустить жодних перейменувань, бо «наша історія, як найвеличнішої нації в світі, не буде підроблена».

Одночасно, вже традиційно для ліволібералів, розпочалось масове цькування опонентів, тобто тих американців, які не підтримали протести, погроми, вандалізм, і відмовились від визнання злочинця Флойда «мучеником», «символом» і так далі. Статус, авторитет, попередні заслуги – все це більше не грає ролі. Головне – сліпа віра в нову ліволіберальну релігію. Лише один промовистий приклад: творець кроссфіту Грег Глассман був звинувачений в расизмі за свій іронічний твіт стосовно подій, і змушений достроково піти на пенсію.

6. Наразі в США не має расової війни, але є війна громадянська

Зі сказаного вище слідує, що жодної «расової війни» в США не відбувається. Чимало чорношкірих є серед захисників правопорядку і серед жертв погромників, а білих – серед протестувальників, екстремістів і маргіналів. Так, відома чорношкіра активістка Кендіс Оуенс заявила, що «не підтримує злочинця Джорджа Флойда», відмовляється приймати його як «мученика афроамериканського співтовариства» і що «нам продають брехню і лицемірство з боку політиків і комерційних компаній».

Таким чином, в США сьогодні йде протистояння Громадян та тих, хто хоче знищити країну з середини. Тобто фактично – це громадянська війна, хоча і в дуже мінімалістичному вигляді. При цьому я далекий від того, щоб називати всіх учасників протестів люмпенами і ворогами США. Навіть Генпрокурор Бар свідомо розділив учасників протестів на дві групи: мірних протестувальників і екстремістів. Впевнений, що серед маніфестантів є чимало порядних людей, щиро впевнених, що вони чинять добру справу для країни і суспільства. Тут в кожному конкретному випадку власна історія, тому стригти всіх під один гребінь не варто.

Так само і всіх виборців Демпартії я не рахую маргіналами, що підтримують розвал країни. Зокрема, останні опитування показали, що 2/3 американців проти скорочення фінансування поліції, і серед них – десь 40% виборців Демпартії. При цьому, реформування поліції підтримує більшість американців, зокрема і республіканці, проте формат цього реформування досі не визначений і обговорюється.

Додам, що наразі чимало хто в США заявляє про іноземний слід в цих подіях, зокрема, з Росії, Венесуели та інших країн, урядам яких вигідно розхитувати Америку. Проте, я б зачекав з висновками, дочекавшись даних офіційних розслідувань.

Підсумки

В принципі, певною мірою є добрим, що це зіткнення розпочалось зараз. В США наразі утворилися два потужні табори – ліволіберальний, згуртований навколо Демпартії, і консервативний – навколо Республіканської. Республіканці намагаються зберегти «традиційну Америку» і реалізувати гасло «Make America great again», в той час як демократи, чиє молоде покоління є відверто ліволіберальним, прагнуть зруйнувати старий державний механізм, і побудувати на його уламках утопічний, тоталітарний «дивний, новий світ» ліволібералізму, який розповсюдиться на всю планету. Цим таборам все важче уживатися разом в одній країні, то ж прямо зараз в США відбувається їх перше серйозне зіткнення. Так просто воно не минеться і конфлікт буде розгортатися далі.

На цій підставі особисто я не виключаю можливість виникнення збройного протистояння, як внутрішнього, в певних штатах, так і між федеральним урядом і владою окремих штатів. Тобто переходу громадянської війни в гарячу фазу. Причому все це може статися як в випадку перемоги Трампа на виборах, так і в випадку його поразки.

Також зазначу, що події в США спровокували схожі «чорні бунти» в Європі, Австралії і Латинській Америці, зокрема в Великобританії, Бельгії, Швеції, Франції, Бразилії. Схожість сценаріїв – гасла про «Боротьбу з расизмом», атаки на поліцію і на історичні пам’ятники, не може не наводити на думку про синхронний наступ ліволібералів по всьому Західному світу. При цьому становище в інших країнах різко відрізняється від американського. В Європі немає фактору виборів, тому дані акції наразі просто хитають ситуацію всередині кожної країни, перевіряючи – наскільки сильно знову прогнеться влада? 

І тут, як і Демпартія в США, сучасні європейські уряди, випестувані ліволіберальною ідеологією, змушені загравати з люмпенізованим натовпом, зберігаючи свою формальну владу, і ілюзію, що вони на щось впливають. Ця омана впливу ґрунтується суто на старому державному апараті, який наразі ще функціонує і має певний запас міцності. Втім, наскільки його вистачить – невідомо. В будь-якому випадку зараз Європа має другорядне значення, оскільки саме в США проходить головний фронт боротьби консерватизму з ліволібералізмом.

Події в США стануть тою першою кістянкою домино, яка спровокує незворотні зміни. І або Америка перетворяться на декілька нових Гаїті, що відразу зруйнує світовий порядок і «Західну цивілізацію», або навпаки – ліволібералізм зазнає поразки.


Якщо вам сподобався цей матеріал – ви можете поширити його в соцмережах