Байден – загроза для України номер один

Якщо вам сподобався цей матеріал – ви можете поширити його в соцмережах

Наближаються президентські вибори в США, за якими спостерігає (з надією або страхом) весь світ. Нас, як україноцентристів, вони, в першу чергу, цікавлять з точки зору національних інтересів саме України.

І тут перемога демократів нічого позитивного нам не несе. У кращому разі вона означатиме збереження курсу на напів-підтримку проти РФ у поєднанні з істеричним нав’язуванням лівацького порядку денного. У позитивні зрушення можуть вірити хіба  «прогресивні» націонал-ліберали з Фейсбуком замість мозку.

Так можна було думати ще відносно недавно… Але зараз ситуація прояснюється і можемо зробити висновок, що загроза, яку несе перемога «сонного Джо» незрівняно більша і стосується безпосередньо українських інтересів.

У серпні цього року група авторитетних політичних експертів (103 особи) опублікувала відкритий лист з критикою дій адміністрації Трампа в сфері американо-російських відносин.

Відразу треба підкреслити, що мова йде або про відкритих симпатиків Демпартії, або про тих, хто явно працює на глобалістський анти-трампістський істеблішмент (включно з псевдо-республіканцями). По суті мова йде про «декларацію намірів» озвучену публічними інтелектуалами, які є голосом «глибинної держави». Формат публічного звернення в даному випадку є риторичним прийомом.

Незважаючи на те, що лист є не таким вже й маленьким, раджу прочитати його повністю. Ось оригінал, а тут – переклад українською.

Які ми можемо зробити висновки?

Перш за все треба розмежувати «ритуальні» фрази (які виконують функцію посилань на «рішення КПРС…» в радянських наукових працях) та реальні пропозиції.

Серед ритуальних фраз можна виділити:

По-перше, згадки про сакралізоване ліво-лібералами «глобальне потепління» та загрозу ядерної війни, які визначаються як «екзестинційні загрози». У даному випадку мова йде про культові заклинання у прямому сенсі, але сам факт їх використання свідчить про бажання виправдати що завгодно і кого завгодно. Адже мова йде про існування людства (з точки зору ліво-ліберального мейнстріму).

По-друге, менш сакральні, але теж ритуальні фрази про «недопущення втручання у вибори». Улюблена тема демпартійної політичної «міфології» по системі крадія, який гучніше за всіх кричить «тримай крадія».

По-третє – твердість у «принципах, що розділяються нашими союзниками» (з прямою згадкою України). Найбільш наближене до політики (хоч і демагогічне) твердження, яке зашкалює по казуїстиці та цинізму. Зверніть увагу: мова йде про «принципи», а не про союзників як таких. Насправді, це вкрай принципово, бо є велика різниця між підтримкою України як союзної країни, або як носія певних ідеологем. У другому випадку нема нічого фантастичного у, наприклад, визнанні Криму російським за умови заміни умовного Путіна умовним Навальним, та проведення демократичного референдуми про його приналежність. Доречі російські ліберали приблизно так вирішення і бачуть. Ну може щє й гей-парад проведуть у Севастополі, щоб точно всі бачили що з «принципами» все добре. Ну а Україні залишать радіти перемозі «загальнолюдських» цінностей.

Набагато цікавіша ситуація з конкретними пропозиціями щодо «нового російського курсу».

По-перше, недвозначно стверджується необхідність розширення та укріплення дипломатичних зв’язків. Незважаючи на різні маскувальні фрази про «просування інтересів», мова йде саме про покращення стосунків (що особливо й не приховується).

По-друге, прямо пропонується підсилення (!) впливу Росії на світову політику. Формально під приводом «ядерної безпеки», але тут не в приводі питання. Думаю, немає сенсу пояснювати, що це значить для України.

Четверте, це відверте визнання того, що з Росією необхідно працювати, відштовхуючись від того «яка вона є». Простіше кажучи, у незалежності від марень наших про-демівських «нац-лібів», ніхто не бачить проблеми у путінському режимі як такому, а в російській експансії – тим більше.

П’яте – це пряма вимога полегшення та зняття санкцій. Нічого шокуючого і фундаментально нового. Для глобалістів анти-московські санкції завжди були проблемою.

Таким чиноми ми бачимо неприкриті наміри комплексної нормалізації стосунків Вашингтон-Москва ціною українських інтересів. Але насправді все ще набагато гірше. Давайте виділимо окремий момент. Точніше два в одному…

Китайський фактор та те, що мова йде не про американську політичну силу, а про угрупування глобалістів, що курує штати. Вони напряму вимагають перетворення «двосторонніх стосунків» у «тристоронні». Простіше кажучи – укріплення вісі Пекін- Москва. Глобалісти перезавантажують свій світовий порядок і після того, як їх струсанули Трамп і Болсанару, вони вирішили підсилити свій східний фланг. КНР перебуває у чудових стосунках з глобалістськими структурами та інкорпорація її верхівки у глобальну – вже фактично відбулась. Відштовхуючись від цього, зараз планується створення російсько-китайського альянсу, який контролюватиме пострадянській простір та Далекий Схід (де глобалісти мають проблему у вигляді  відновлюючої реальний суверенітет Японії).

Зрозуміло, що провідником в альянсі та основним партнером для них буде КНР. Але значення Росії при цьому буде теж суттєво посилене. Скорш за все, гра йде вдовгу і наступні 10-20 років підуть на інкорпорування кооперативу «Озеро» у нову євразійську пропекінську еліту плюс загальне збільшення контролю над планетою і продовження політичної глобалізації. Фактично, мова йде про відновлення планів конвергенції  Заходу та соцтабору, але із заміною останнього на Китай.

Характерна також «обкатка» тоталітарних методів контролю, які збираються експортувати з комуністичного Китаю, де цифровий концтабір вже побудовано у прямому сенсі (тому й пишу без лапок).

Для України це означатиме пряму передачу під зовнішнє управління Москвою (опосередковано КНР). Одразу хочу підкреслити, що мова йде не про «нас зливають» у форматі припинення підтримки. Мова йде про прямий і жорсткий примус до капітуляції, де кординуватимуться зусилля Москви, Пекіна, Брюсселя і Вашингтона. На нашому боці будуть лише країни Східної Європи та певною мірою Великобританія. При адекватному керівництві можна було б залучити ще таких гравців як Японія та Бразилія (але такого керівництва Україна не має).

Зрозуміло, що на даний момент ключем до реалізації цього сценарію є контроль над зовнішньою політикою США. Без цього глобалісти не мають достатньо впливу для створення повноцінної євразійської структури і (у тому числі) ліквідації суверенної України. Впевнен, що і активізація проукраїнської політики адміністрації Трампа – це превентивна відповідь на потенційні загрози з цього боку. Трамп готується до битви з глобалістами і контроль над Східною Європою є ключем до перемоги.

Україна, в свою чергу, зараз критично залежить від недопущення до влади глобалістів у Вашингтоні, що означатиме попадання нашої державності у справжній «квадрат смерті». Ніколи ще сили не були розставлені по два боки настільки чітко. По один – бік суверенні нації від Бразилії до України. По інший – космополітична мафія від євробюрократів до КПК. 

Але генеральна битва відбувається вже зараз… І ми повинні прийняти участь у боротьбі за нашу свободу та виживання.


Якщо вам сподобався цей матеріал – ви можете поширити його в соцмережах